Улюбленці господарів та непрохані гості – акваріумні равлики
«Усі акваріумні равлики поділяються на 2 категорії: ті, які дихають атмосферним повітрям (вони є більш вразливими та їх присутність у акваріумі легше виявити одразу) і ті, які дихають киснем, розчиненим у воді, – розповідає акваріуміст Мирослав Маркович. – Також і є два види «робóти», котру виконують равлики: корисна (зчищають водорості з листя і стебел рослин, поїдають екскременти риб, відмерлі частини рослин, залишки риб’ячого корму, знищують бактеріальну плівку на поверхні води) та шкідлива (об’їдають рослини, забруднюють воду, переносять паразитів тощо). Пам’ятайте, що при нересті присутність будь-яких равликів у кімнатних водоймах не допустима – вони будуть пошкоджувати ікринки.
Найчастіше в акваріумах утримують черевоногих молюсків – фіз, ампулярій, котушок, меланій, ставковиків, хелен. Та треба знати, котрі з них уживаються з будь-якими рибками й рослинами прекрасно, а котрим потрібні особливі умови, щоб не нашкодили».
Фізи – дрібні, дуже рухливі равлики із закрученою тонкою раковиною, котру зсередини вистилає химерно забарвлена мантія. Цей молюск був би гарним доповненням акваріуму, якби він був у 10 разів більшим, ніж насправді. Фізи відносяться до класу легеневих молюсків, але мають дуже розвинені виступаючі складки мантії, які виконують роль зябер і дозволяють їм довго перебувати під водою, не дивлячись на те, що ці равлики дуже активні і споживають багато кисню. Їх їдять риби, але без азарту, а ось фізи їдять рослини, причому досить активно (дарма, що вони маленькі). Тому в акваріумі з живою зеленню вони небажані.
Пухирчаста Фіза (Physa fontinalis)
Інші равлики з невеликою непоказною раковинкою у вигляді ковпачка – котушки, добре відомі всім нам з дитинства. Звір цей солідний, фактурний, з цікавою поведінкою і дуже живучий. Легеневе дихання дозволяє йому вижити навіть у найбільш брудній стоячій воді. Але котушка раціонально використовує всі ресурси свого водоймища: щоб якомога рідше підніматися на поверхню, вона витягує кисень з води. Справжніх зябер у неї немає, але є тонкий виступ мантії, який за своєю функцією їх замінює.
У природі котушка живиться в основному водоростями і бактеріальними обростаннями. В акваріумі вони мають вигляд різних сіруватих плівок на склі, листках і поверхні води. Котушки, поїдаючи нальоти з водоростей і бактерій, приносять користь, але прибиральниці з них не дуже старанні. Ці равлики нічого не відчищають повністю, а виїдають звивисті доріжки, які добре видно на склі. Але не гребує котушка і вищою рослинністю, особливо ніжною акваріумною зеленню, котру поступово зіпсує. В умовах хронічного голодування ці равлики не зникають, тільки сильно дрібніють.
Котушка рогова (Planorbarius corneus)
«Фізи та котушки зазвичай випадково заносяться в акваріум з новими рослинами чи живим кормом і дуже швидко розмножуються – потрапить до вас дві особини чи трішки ікри, і через місяць уже буде їх повно, − розповідає Мирослав. − Ці равлики у великій кількості здатні добре підвищити рівень нітритів у воді, через що гірше розчиняється кисень, що призводить до замору риби. Тому акваріуми треба часто оглядати і чистити, щоб не допускати до різкого збільшення кількості непроханих гостей».
У природі котушки, як і ставковики, про які йтиметься нижче, є переносниками небезпечних глистових захворювань риб і теплокровних тварин − трематод. Цикл розвитку у цих паразитів складний − їх личинки проходять кілька стадій, змінюючи при цьому господарів. Равлики виступають у ролі першого проміжного хазяїна. Потім личинки трематод залишають тіло молюска і проникають у рибу, а через неї – у теплокровних тварин. Тому в акваріум черевоногих молюсків, узятих з природи, садити не варто. Сам равлик трематодами заразити людину не може.
Ставковиків не можна вважати бажаними мешканцями наших акваріумів – користі від них нема ніякої, а рослини можуть погризти. Наші вітчизняні ставковики (їх безліч видів) – це доволі великі створіння з висотою раковини до 5 см. Їх часто можна бачити плаваючими по поверхні води озер і ставків.
Ставковик (Lymnaea stagnalis)
А ось равлики меланії – корисні мешканці акваріума. Вони риються у ґрунті, рихлячи і дренуючи його, харчуються органічними залишками і бактеріальними обростаннями, натомість рослин не чіпають. У меланій немає легень, тому на поверхню за повітрям їм підніматися не треба. Якщо кисню у воді акваріума мало, то в ґрунті його буде ще менше. І коли ситуація з киснем уже геть плачевна, то меланії відчують це першими і подадуть сигнал – небезпечні для риб речовини накопичаться у воді ще тільки через кілька днів, а равлики вже зараз починають залишати ґрунт і повзати по стінках акваріума.
Але меланії надзвичайно швидко плодяться. Уже через кілька місяців після того, як ви завели цих равликів, їх може виявитися багато сотень. Оскільки вдень вони «працюють» у ґрунті, то виловлювати зайвих тваринок краще ввечері чи вночі, коли вони самі повилазять.
Меланія пісчана (Melanoides tuberculata)
Найменші акваріумні равлики – це акролюкси. Якщо дивитися на них збоку, то їх раковинка буде виглядати як невисокий ковпачок. Ці малюки ведуть досить потайний спосіб життя і вважають за краще діяти в сутінках і темряві. Акваріуміст може сильно здивуватися, коли одного разу вночі ввімкне підсвічування в своєму акваріумі: багато сотень цих равликів будуть покривати листя рослин і скло. Але лякатися не варто: акролюкси вважаються нешкідливими. А ось висновки зробити доведеться, адже їх велика кількість буде свідчити про наявність достатньої кормової бази, тобто перегодовування риб. Зі зменшенням надходження корму в акваріум зменшитися і поголів’я цих равликів.
Акролюкс (Acroluxus)
Чарівна хижачка хелена – равлик із яскравою зовнішністю. Пересувається по акваріуму дуже швидко, не відчуваючи проблем з перешкодами (корчі, камені, густі зарості рослин), але ховається виключно на дні, залишивши зовні тільки свій «хоботок». У такому положенні равлики можуть знаходитися тривалий час, чекаючи свою здобич. У разі небезпеки хелена повністю ховається в раковину і закриває свій будиночок перегородкою.
Харчується хелена в основному своїми сусідами по акваріуму, тому її часто використовують як засіб боротьби із котушками, фізами, меланіями. Не дивлячись на скромні розміри – дорослі особини равлика досягають не більше 2 сантиметрів – вони в змозі з’їсти здобич у декілька разів більшу від себе. Якщо хелена сидить на якійсь рослині і обгризає у неї листя – це перша ознака того, що їй не вистачає їжі. Вважається що хелени добре вживаються з креветками і рибками. Але безпечні ці равлики для них тільки тому, що просто не можуть наздогнати своїх більш швидких сусідів. Якщо ж хелені попалася креветка в момент линьки, то вона із задоволенням урізноманітнить свій раціон.
Хелена (Anentome helena)
Найбільш популярні й відомі равлики у наших акваріумах – ампулярії, котрих заводять в основному як декоративних молюсків. Не дивлячись на те, що у природі вони харчуються рослинною їжею, в акваріумі вони чомусь віддають перевагу їжі тваринного походження (мотиль, трубочник, подрібнене м’ясо). Проте поміщати цих равликів у акваріум з цінними рослинами в жодному випадку не можна, їх краще садити (по дві-три штуки) у великих, сильно зарослих кімнатних водоймах загального типу. Там вони підтримуватимуть чистоту, знищуючи нижчі водорості і залишки від корму риб.
Акваріум з ампуляріями треба обов’язково щільно закривати склом, тому що равлики виповзають з води і, подорожуючи по стінках акваріума, можуть повалитися на підлогу і розбитися або поповзти.
Ампулярія (Рomacea bridgesi)
Наостанок Мирослав попередив тих, хто намагатиметься за допомогою равликів чистити свої акваріуми: «Пам’ятайте, що які б види молюсків ви не заводили для очищення акваріума від водоростей, рослин чи мікроорганізмів, все рівно основну роботу прийдеться виконувати вам – адже вони з’їдають лише ту здобич, котру легко піймати і чисельність котрої достатньо висока. А коли кількість основної їжі знижується і вона стає важко доступною, равлики переходять на іншу, і акваріум знову «заростає».
Про те, як позбутися зайвих акваріумних молюсків, ви можете дізнатись у попередньому матеріалі.
Довідка:
Молюски або м’якуни (Mollusca) – тип двобічно-симетричних тварин. Вони переважно водні, рідше наземні вільноживучі, лише деякі з них пристосувалися до паразитичного способу життя. Тип налічує близько 130 тисяч сучасних і близько 50 тисяч вимерлих видів. В Україні за різними класифікаціями нараховують близько 500-650 видів молюсків.
Черевоногі (Gastropoda) – найбільший і найуспішніший клас молюсків, з відомими видами, що охоплює равликів іслимаків, а також значну кількість інших морських і прісноводних видів. Кровоносна система у черевоногих незамкнена. Дихають черевоногі легенями (наземні види) та зябрами (підводні).
Черепашка черевоногих молюсків складається з трьох шарів: зовнішнього – періостракуму, середнього – остракуму та внутрішнього перламутрового шару. На поверхні черепашки може утворюватися зовнішня скульптура, що виражається у появі радіальних чи спіральних зморшок та різноманітних виростів.
Черевоногі молюски – важлива складова водних і наземних угруповань організмів. Деякі види споживає в їжу людина (наприклад, виноградного слимака, рапана, трубача, літорину). Черепашки молюсків (особливо мешканців тропічних морів, наприклад конусів чи мурексів) використовують як сувеніри, з них виготовляють ґудзики та прикраси. Рослиноїдні види черевоногих обмежують чисельність водної рослинності, запобігаючи заростанню водойм. Наземні ґрунтові молюски збагачують ґрунт органічними та мінеральними речовинами. Проте наземні черевоногі молюски (наприклад, голі слизуни) можуть ушкоджувати зернові та овочеві культури, плодові тіла їстівних грибів. Багато видів є проміжними хазяїнами паразитичних червів.
Вероніка Брудка, Зелене Закарпаття
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.