Де зимують закарпатські лелеки?
Про особливості зимівлі закарпатських білих лелек (Ciconia ciconia) нам розповів Людвіг Потіш, біолог, орнітолог, кандидат біологічних наук, завідуючий кафедрою лісівництва географічного факультету УжНУ.
Зараз закарпатські лелеки вже завершили відліт. Хоча, ще є можливість їх зустріти. Але це, скоріш за все, будуть не закарпатці, а ті, що прямують до теплих країв через нашу область. Щоб прослідкувати перелітний шлях лелек, на них чіпляють мітки: «На лелек, зазвичай, причіпають кольорові кільця, щоб їх помітно було неозброєним оком. Інколи це комбінації кольорів прапору країни, де птахів закільцювали», – розповідає пан Людвіг.
За словами науковця, білі лелеки-європейці, котрі живуть на територіях до річки Ельби, летять на Гібралтар, а потім прямують до Тунісу. Ті птахи-красені, котрі гніздуються в Європі на територіях за Ельбою, зимувати летять на Схід – через Карпати і Східну Угорщину. Там їх шляхи розділяються: один веде в Італію, інший – в Ізраїль. «Найбільше скопичення мігруючих лелек – саме над Ізраїлем. Звідти вони летять до Єгипту. Це все було вивчено методом кільцювання, а згодом – і супутниковою телеметрією: на лелек чіпляли супутникові датчики і через супутник визначали переміщення птахів. Це дуже дорогі проекти із вивчення міграції. Але найдорожчим, напевно, був проект із вивчення міграції птахів, представлений у 1998 році у Відні Йоганною Вінкельман. Суть його полягала у тому, що під час формування зграй до них у повітря піднімався планер. Таким чином науковці з різних країн передавали один одному естафету, супроводжуючи птахів під час перельоту. Так можна прослідкувати весь їхній шлях. Це дуже цікаве дослідження, але проводити його дуже дорого. В принципі, всі проекти, які стосуються орнітології, є дуже дорогими, бо вимагають значного вкладення коштів. Адже дослідження міграцій є цікавим для науковців і нині: залишається ще багато питань, на які не можна дати однозначної відповіді», – каже орнітолог Людвіг Потіш.
Зграя лелек
Кільцюванням також було встановлено, що пташеня у свій перший рік життя не повертається до рідних країв, тобто явище гоумінгу, про яке йшлося у нашій попередній публікації про міграцію ластівок, не діє. Пан Людвіг розповідає, що пташеня, яке полетіло з батьками до теплих країв на зимівлю, не повертається з ними назад, а залишається: «Гоумінг у перший рік життя пташеняти не спрацьовує. Молоді лелеки починають робити спроби повернення до рідних країв тільки на другий рік свого життя, але вони не долітають, бо долають тільки половину шляху. На третій рік вони вже можуть повернутися на територію, де з’явилися на світ, але, як правило, це їм вдається тільки після досягення чотирирічного віку».
Лелека в польоті
Чому повернення птахів відбувається саме так, незрозуміло. Людвіг Адальбертович це пояснює тим, що пташенята стають статевозрілими саме на третьому-четвертому році життя, тобто гормональна активність спонукає їх до гніздування: «До тих пір, поки цього не відбувається, у них немає потреби у поверненні до рідних країв. Протягом свого «юного віку» вони ніби бродяжать не на гніздовій території. І це також було встановлено саме кільцюванням. Цікавим був випадок, коли вчені не могли пояснити, чому згідно усіх правил популяційної екології, популяційної біології, орнітології популяції білих лелек стабільні у чисельності, у них немає різких коливань. Падіння були, хіба що, тоді, коли розпочалося масове будівництво електроліній. Тоді гинуло дуже багато лелек і навіть для того, щоб запобігти їх масовому вимиранню, розроблялися різні проекти щодо їх відлякування від електроліній. Але потім чисельність стабілізувалася і саме методом кільцювання було встановлено, що є така цікава закономірність «неповернення». Пізінше це явище досліджували і на інших крупних видах. І дійсно, не обов’язково в перший рік молодий птах повертається. Вони повертаються у свої рідні краї на четвертому-п’ятому році життя. Тобто тільки тоді, коли є потреба у гніздуванні».
Щодо закарпатських лелек, то їхній маршрт до теплих країв проходить через Східну Угорщину, Болгарію, Туреччину, Ізраїль, Єгипет – аж до дельти Нілу. Пан Людвіг розповідає, що птахи з нашого краю можуть подолати цей шлях до Нового року: «Справа у тому, що вони, хоч і великі птахи, є не дуже потужними літунами. Їм треба постійно сідати, відпочивати. Добовий їхній кидок – до 250-300 кілометрів. Далі вони сідають і тиждень-два можуть набиратися сил. Є таке поняття в орнітології, як масове скопичення під час міграцій: на одному місці збирається по 200, 300, 400 птахів, вони харчуються, набираються сил – і летять далі. Так потрохи, відпочиваючи, добираються до теплих країв».
На питання, як же лелеки знають, куди їм летіти, Людвіг Потіш, як і всі інші науковці, не може дати однозначну відповідь: «Орієнтування птахів під час перельоту – один із великих знаків запитань. Чітко доведена орієнтація за зоряним небом, чітко доведено вплив магнітного поля Землі. Коли на птахів чіпляли магніти, вони дезорієнтовувалися. До того ж, чітко доведено вплив напрямку річкових долин на рух птахів під час міграцій. Але одного загального висновку до цього часу в науці немає». Науковець каже, що птахи, вибираючи свій перелітний маршрут, діють зовсім нераціонально: замість того, щоб його скоротити, продовжують свій переліт у кілька разів: «Наприклад, маємо точку А і точку В. Ми зафіксували птаха у точці А і побачили його у точці В. І здавалося би, що є пряма дорога – лінія найоптимальніша. Але, якщо стежити за міграціями, то виявляється, що абсолютно нераціонально. Птахи з Таймиру долають три-чотири тисячі кілометрів за один переліт, десть тисяч кілометрів – за рік. Вони летять вздовж усього узбережжя Північноатлантичного океану, перетинають повністю Європу, долітають до Гібралтара і тільки там пересікають екватор. А могли би скорочувати дорогу. Скоріш за все, це зумовлено тим, що запасти енергію дуже важко у достатній кількості, тому що переліт – це величезне навантаження на організм птахів. Це обезводнення, солі, нестача поживних речовин тощо. Мускульну активність людина навіть не може собі уявити приблизно! Крім того, кисневе голодання. Було помічено, що деякі птахи навіть перетинали Гімалаї – більше 8 тисяч метрів над рівнем моря. Людина не може знаходитись на такій висоті без спеціального захисного спорядження. Але це тільки ті птахи, яким організм дозволяє це робити. Разом з тим, схоже, еволюційно міграційні шляхи виробилися оптимально з точки зору всіх параметрів міграції: харчування, відпочинку. Вони організовують свою подорож таким чином, щоб легше комфортніше було переміщуватись. І, мабуть, вірніше буде сказати не організовують, а це просто так є, бо всі «дані» про маршрути перельоту «зашиті» у птахів генетично».
Зараз закарпатські лелеки-красені вже десь на півдорозі до місця, де зимуватимуть. Повернуться додому, порівняно, досить рано – у першій декаді березня. А до кінця першого місяця весни вони вже будуть на гніздах.
Анна Семенюк, Зелене Закарпаття
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.