Де зимують закарпатські ластівки?
«Ластівки – перші птахи, які покидають наш край. Це комахоїдні птахи і вони перші сигналізують про прихід осені. Якщо інші перелітні птахи ще можуть деякий час тут перебувати, то ластівки першими починають переліт: відлітають вже з другої декади серпня», – розповідає пан Людвіг.
Ще в серпні ластівки починають збиратися в групи і готуються до міграції. До другої декади вересня вони зникають із Закарпаття. Подеколи ще можуть залишатися одна-дві, але, як правило, вересень – це вже кінець їхнього перельоту з нашого краю.
«Ластівка взагалі дуже цікавий "об’єкт" з точки зору вивчення міграції. З них, можна сказати, все й почалося. Датський вчитель природознавства Мортінсен почепив алюмінієві кільця на ластівок, які водилися поблизу школи, і через рік побачив, що вони повернулися. Саме так було започатковано кільцювання. Це була перша спроба зробити помітки на птахах. З ластівок почалося вивчення міграції за допомогою кільцювання. Цей метод доводить, що ці пташки долітають навіть до ПАР. Наші закарпатські ластівки перелітають Сахару і зимують в Центральній Африці. Це трансконтинентальний політ, і їм доводиться досить довго летіти», – каже Людвіг Потіш.
Шлях до теплих країв і назад ластівки долають по-різному: туди довше, назад – швидше. Загалом, усі перелітні птахи назад на гніздування повертаються приблизно на два тижні раніше, хоча долають одну й ту ж саму відстань. «На зимівлю пернаті не так поспішають, як на гніздування: треба прилетіти, знайти придатну для життя гніздову територію не тільки для себе, а й для потомства, побудувати гніздо, зробити кладку, вигодувати малят, навчити їх літати і вже потім, з настанням осені, разом з ними летіти в Африку», – пояснює пан Людвіг. Закарпатським ластівкам вистачає півтора-два місяці для того, щоб долетіти до місця, де вони переживуть зиму.
Щодо раціону, то ластівки його майже не змінюють: після прибуття до теплих країв їхнє харчування стає дещо екзотичнішим, адже обідати доводиться тими комахами, які водяться в Центральній Африці. «На сьогоднішній день достеменно невідомо, як конкретно змінюється раціон ластівок. Методи вивчення живлення птахів навіть у наш час ще досить примітивні. Вивчити харчування під час перельотів і під час зимівлі – практично неможливо. Особливо, якщо йдеться про ластівок, – каже Людвіг Потіш. – У ластівки короткий широкий дзьоб, вона фактично налітає на комах. Вона живиться досить пасивно: під час свого швидкого польоту встигає помітити невелику комашку розміром як комар, чи два комарі, а для того, щоб нею поживитися, ластівці достатньо просто відкрити дзьоб».
Під час міграцій птахи майже не харчуються. А якщо харчуються, тоді зупиняються на тривалий час (на тиждень або й більше). «Перед далекими міграціями птахи завжди набирають 40-60% запасів у вигляді жиру. Це для того, щоби бути більш витривалими. Питання живлення птахів також недостатньо вивчено, тому що є такі зграї, які можуть летіти декілька тисяч кілометрів без посадки і махати крилами протягом двох-трьох-чотирьох тижнів безперестанку. Випадок з ластівками також унікальний: вони можуть пролетіти 400-600 кілометрів за один раз, не зупиняючись для харчування. Людина завжди не тільки хотіла літати, як птахи, але й змоделювати фізіологію польоту. До сьогодні це залишається загадкою. Коефіцієнт корисної дії у тої ж самої колібрі у 5-6 разів більше, ніж у найсучаснішого літака чи вертольота. Свої ресурси птахи використовують повністю раціонально».
У Центральній Африці все ж тепліше, ніж у Закарпатті. Але наші ластівки добре пристосовуються і там: «Клімат, однозначно, відрізняється. Однак, перебуваючи в Центральній Африці, ластівки намагаються перетнути Екватор. Тобто місце їхнього постійного перебування знаходиться приблизно в однаковому ізотермічному діапазоні. Це Південна півкуля. У них один сезон, у нас – інший. Птахи постійно намагаються перебувати в одних широтах – в межах 20-30 градусів. Найважче для ластівок – це Сахара. Найбільше птахів може загинути саме там», – розповідає Людвіг Потіш.
По дорозі на зимівлю і, відповідно, на шляху повернення птахи піддаються різним перешкодам: нестача води, їжі, виснаження. Зрозуміло, що повертаються на гніздування не всі, але визначити точну кількість птахів, які по дорозі гинуть, каже пан Людвіг, неможливо: «Скільки птахів не повертається із зимівлі в теплих краях – одне із найважчих для нас питань. На нього практично відповісти не можна. Саме щодо ластівок я не зустрічав ґрунтовного дослідження. Є дослідження по інших птахах. Саме по ластівках щодо відсоткового співвідношення кількості тих, хто полетів на зимівлю і тих, хто повернувся, я досліджень не зустрічав. Колега з Угорщини Тібор Сийп досліджував берегових ластівок впродовж 15 років. Ці ластівки риють норки у берегах річок. З Тібором я був два рази в експедиції на Тисі в Угорщині. Він намагався прокільцювати одну колонію. Ми з ним, наприклад, кільцювали по 300, 500, 800 особин. І через рік він знову приходив на те ж саме місце і дивився, скільки пташок поверталося. Науковець спочатку пробував вивести цю формулу, але потім помітив, що йде змішування із представниками з інших колоній. І це змішування – десь до 20% . Тобто він не міг визначити цифру як абсолют. І відмовився від цих досліджень. Тому що охопити всіх птахів одна людина фізично не може. Якби можна було задіяти в дослідженнях 100 тисяч людей, то таке дослідження ще можливе. Однак, поки що це майже нереально. Хоча, щодо загальної кількості повернення ластівок, можна сказати, що загалом 30-40% все ж повертаються на свої місця».
Благополучно перезимувавши в Центральній Африці, закарпатські ластівки повертаються додому. Вони ніби «пам’ятають» своє попереднє житло і можуть точно повернутися туди, звідки прилетіли: «Є таке явище, яке називається гоумінг (від англ. home – дім). Людина експлуатувала це явище з доісторичних часів. Так зародилася голубина пошта. Птах завжди намагається повернутися на те місце, де він з’явився на світ. Це сутність гоумінгу. І, справді, той же Мортінсен, коли вперше зачепив на птахів кільце, помітив явище повернення. Але тут треба розуміти, що повертається на те саме місце дорослий птах, який закільцьований. Але, оскільки є ще й пташенята, то всім може не вистачити місця. І вони будуть вимушені розселятися радіально. За рахунок цього постійно підтримується чисельність популяції того чи іншого виду. Але тут є ще деякі нюанси. Наприклад, внутрішньовидова конкуренція. Тобто не обов’язково, що молодій ластівці вдасться переліт туди і назад. Це дуже важкі умови. І пташка не завжди може знайти сприятливе місце для проживання. У 70-х роках помітили, що наявність старих гнізд ластівок сигналізує про придатність території для їхнього життя. Тому провели дуже простий експеримент: збивали гнізда, зафарбовували дерева і кількість побудованих нових гнізд на тій території була значно меншою. А якщо залишалися старі гнізда, тоді утворювалися колонії. Якщо ластівки бачать, що тут є гніздо, значить тут є всі умови і тут можна поселятися. Потім друга пара селиться десь поблизу, і так вони формують свої поселення», – розповів Людвіг Потіш.
У нашому краї є три види ластівок: міські (Delichon urbicum), сільські (Hirundo rustica) та берегові (Riparia riparia). Але назва птахів не завжди закономірно визначає місце їхнього поселення: сільські ластівки, незалежно від своєї назви, можуть жити і у містах, міські – у селах, берегові – полюблять будувати собі домівки, риючи нірки на берегах річок. Однак, все ж доля правди у назві є: сільських ластівок у селах більше, ніж міських: «У сільської ластівки вилочкоподібний хвіст: крайні хвостові пера сильно видовжені, довші, ніж загалом, і тому хвіст виглядає так, як вилка, коли вона сидить. У міської ластівки цих пір’їн нема. І надхвістя у неї біле. Нижня частина крил і надхвістя – білі. Тому, коли вона летить, ззаду видно білу полоску. Дуже часто буває, що назви птахів і загалом тварин можуть бути не підтвердженими реально. У містах може гназдитися і міська, і сільська ластівка, в селах – так само. Але було помічено, що, наприклад, поблизу хлівів, у сільських населених пунктах, частіше трапляються все ж сільські ластівки. Скоріш за все, це залежить від їх особливостей живлення комахами. Там умови для їхнього життя кращі і, відповідно, їх там більше», – стверджує пан Людвіг.
Ластівка в польоті
Ластівки відлітають із Закарпаття на початку осені (у кінці вересня їх вже майже немає). Таким чином ці птахи розпочинають «сезон осінніх перельотів». Прихід весни сигналізують також ластівки: вони повертаються з Африки саме тоді, коли у нас починає тепліти. Крім того, в народі звикли за поведінкою ластівок визначати, коли піде дощ: вважається, що коли ластівки літають низько над землею, скоро дощитиме. Орнітолог Людвіг Потіш каже, що цій народній прикметі можна цілком довіряти, але вона має своє природне пояснення: «Справа у тому, що на зміни атмосферного тиску дуже сильно реагують комахи: перед дощем, коли тиск різко падає, комахам дуже важко утримуватися у товщі повітря на великій висоті – їх притискає до поверхні. Ластівки летять за ними. Вони ж комахоїдні. Тому перед дощем і літають низько над землею, саме там, де є їжа для них», – пояснює науковець.
До 5-10 квітня ластівки на Закарпаття повернуться. Першими з теплих країв прилітають міські, потім сільські, а за ними – берегові ластівки.
Анна Семенюк
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.