Cорока у дворі – до гостей, а крук – до біди?
«Птахів, якщо порівняти з іншими класами хребетних – рибами, амфібіями, рептиліями, ссавцями – у три рази більше. Тереважно наші люди розрізняють ті дикі види пернатих, котрі бачить мимохідь у своєму подвір’ї чи місті: горобець, голуб, ворóна, синичка, можливо, ще сова і чайка, – розповідає вчений-орнітолог, завідуючий кафедрою лісівництва географічного факультету УжНУ Людвіг Потіш. – І мало хто знає, що є такі птахи, котрі, живучи поряд із людиною, інтелектом не відстають від домашніх улюбленців – собак та кішок. Люди на них часто не звертають увагу, а ось вони, навпаки, добре вивчили наш характер та поведінку».
До однієї з найрозумніших серед птахів родини вóронових у нашій фауні належать: крук, ворóна сіра або ґава, галка, грак (гайворон), сорока, горіхівка, і – найкрасивіша із них – сойка. «Найбільше помилок у визначенні (тобто люди називають їх усіх просто ворóнами) – між круком, ворóною сірою і граком, – у переважній більшості випадків граків через схожість забарвлення називають ворóнами, що є невірно, – стверджує пан Людвіг. – Уся катавасія з вóроновими через те, що російською один з їх видів зветься «вóрон», а по-українськи – «крук». Назва ворóни сірої співпадає, і люди думають, що ворóна – то самка, а вóрон – то самець, але то абсолютно різні види».
А ще вóронові – непогані імітатори людського голосу та звуків, котрі видають інші тварини. Вони трохи поступаються індійській майні – найкращому імітатору голосу серед птахів. «Вóронові дуже добре відтворюють навколишні звуки, обманюючи при цьому людей. Можу навести приклад, коли граки залітають у сад. І ви чуєте – ніби щось «нявкає». Собака починає бігати, шукати кота. В цей час грак швидко паде і з миски пса краде їжу. Я часто спостерігав таку колективну поведінку цих птахів, – каже Людвіг Потіш. – Вóронові взагалі дуже швидко вчаться, пристосовуються до умов проживання. Вони є одними з найважчих елементів дослідження, бо постійно живуть поряд з людиною і добре знають її поведінкові реакції.
Наприклад, Ернест Сетон-Томпсон описував, що важко уявити, наскільки великою має бути базис в мозку, наскільки широким досвід у птаха, щоби відрізнити палицю від рушниці. Він і Федір Лоренц «надцять» раз проводили такі досліди: проходили мимо зграї граків то з палицею, то з рушницею. Доки рушниця на плечі – вони не реагують. Як тільки чоловік знімав рушницю з плеча – птахи моментально тікали. Дослідники брали звичайну палицю, робили те ж саме – вони не реагували! Тобто птахи навіть можуть диференціювати – і то має вигляд палиці, і те, та вбити може лише рушниця, тому й тікали».
То як все-таки відрізнити види одного і того ж класу пернатих, котрі ви можете зустріти у своєму дворі чи на підвіконні? Пан Людвіг дав кілька основних орієнтирів для ідентифікації кожного із вóронових.
Почнемо із найбільшого та найрозумнішого представника – крука, адже саме його і найчастіше помилково називають ворóною.
Розмах крил цього красеня може сягати метра, та, в основному, має до 70 см. Це чорний птах з таким же чорним масивним дзьобом та пір’їнами в його основі. Каркання крука низьке, рідке, але гучне й концентроване. Він тільки взимку спускається на рівнину, бо крук – типово гірський вид, котрого із усіх представників вóронових найрідше можна зустріти у місті, хіба коли вже голод допече. Коли їжі багато, птахи ховають її про запас у потайних місцях, щоб похарчуватись пізніше. Крук веде осілий спосіб життя. Живе усамітнено або шлюбними парами, котрі більшу частину року нерозлучні, але поза гніздовим сезоном дещо послаблюються. Завдяки потужній тілобудові атакує крупних хижаків – орлів, яструбів, може вигнати канюка із гнізда і зайняти його місце. Дорослі птахи практично не піддаються прирученню.
Круки здавна вважалися символом мудрості й магії. Можливо, тому вóронових важко впіймати навіть сильнішим і спритнішим хижакам. Ще Арістотель писав про те, як вóрон кидав камінці в посудину, щоб підняти рівень води і напитися. За уявленнями тувинців, крук – священний птах, оскільки допомагав лікувати хворого і передбачати майбутнє, служачи посередником між шаманом і його духами-помічниками. У Стародавній Греції символізував довголіття, також виступав уособленням родючості. У казках Верховини і Буковини символом мудрості і древності теж завжди був крук. Вбивство чорного вóрона тягло за собою хворобу і смерть убивці.
Ворóна сіра, або ґава, отримала свою назву через те, що у неї чорна тільки голова і крайні махові пера на крилах, котрі у складеному вигляді справляють враження, що в неї на тулубі чорна полоса. А птаха сама по собі сіра, трішки менша за крука. Є і другий її вид, котрий у нас не зустрічається, зате є у Франції, наприклад, – ворóна чорна. Вона точно така ж, як і місцева її родичка, лише чисто чорного забарвлення.
Сіра ворóна – одна із багатьох пернатих, що пристосувалися до життя у великих містах. Поза гніздовим сезоном ці птахи живуть у зграях, нерідко в компанії з іншими – найчастіше, з граками або галками. Вранці вся зграя вилітає на пошуки харчів, а ночує завжди в одному і тому ж місці. Повільно походжаючи по землі або усівшись на якому-небудь високому пункті спостереження, ворóни видивляються поживу, яку убивають ударом дзьоба та заковтують. Ці птахи не гидують падлом, розорюють чужі гнізда і часто годуються на міських звалищах. Між собою ворóни спілкуються характерним хриплим карканням, а ще вони співають, видаючи неголосні звуки, схожі на цвірінчання.
Наймасовіший вид вóронових – грака, або гайворона, – відрізнити від інших пернатих можна по сірому дзьобу, в основі якого у молодих особин є пір'я, але після шести місяців життя воно випадає.
Сам же птах чорний, розмах крил сягає близько 80 см. Типова поведінка грака – утворення колоній із кількох сотень чи навіть тисяч особин, котрі ночують у міських парках і сквериках величезними скупченнями. Це явище досліджували, і одна з емпіричних здогадок – місто завжди на 2-3 градуси тепліше, тому воно стає точкою зимування, ночівлі птахів. У містах птахи живляться харчовими відходами, часто залишаються там на зиму. Вдень уся зграя летить на поля у пошуках харчів. Грак є корисним птахом для сільського господарства, бо знищує багато комах-шкідників та іноді мишоподібних гризунів.
«Поки що найближча для спостереження колонія від Ужгорода гніздиться у Концівському лісі, за колишньою птахофабрикою. Чому вони обрали саме цю територію? Там, біля лісу, знаходився один із найбільших перевалочних пунктів зернових «Елеватор». Як тільки почали зменшуватися об’єми перевантаження з вузької на широку колію різноманітних зернових, колонія почала занепадати, – каже Людвіг Потіш. – Зграя граків, котра давно вже гніздиться у Самбірському парку (Львівська область) прив’язана до колії – там, де розташований залізничний пункт, птахам завжди є чим харчуватися. При коліях раніше було багато колоній граків. Цим птахам для гніздування потрібні високостовбурні дерева, бо раки люблять селитися від 5 метрів над землею – я навіть не знаходив гнізд нижче цієї межі».
Серед масових скупчень граків зустрічається і галка – найдрібніший представник родини вóронових (вона наполовину менша від цього ж грака).
Має жовто-чорні очі, на лобі – чорну плямку, а сама її голова сіра. Самці й самки видають високі дзвінкі звуки, схожі на тріскотню чи котяче нявкання. Галки пристосувалися до життя в найрізноманітніших біотопах. Птахи зустрічаються в містах, на відкритих просторах, у лісових масивах та на приозерних скелях. Первинним місцем існування галок були кам’янисті кручі, але зміни ландшафту змусили птахів шукати нові можливості вибору місць для гніздування.
Зараз галка є найбільш урбаністичним видом вóронових і для гніздування використовує різноманітні щілини у будівлях (усі вóронові будують гнізда – відмінності є у їх розмірах та у матеріалі, який використовується для гніздобудування). Галки, наприклад, іноді сідають на спини овець і вищипують звідти шерсть, яку потім використовують для облаштування свого житла. Також можна спостерегти, як галки замочують їжу у воді перед тим, як почати трапезу.
Цих вóронових можна легко приручити і тому часто їх тримають у будинках. Проживання поряд з людиною забезпечує галкам велику кількість їжі, окрім того, поблизу людських поселень можна знайти блискучі предмети, що їх ці пернаті так полюбляють. Є навіть кілька сумних історій про те, як птаха принесла в своє гніздо тліючу цигарку, і воно згоріло.
А ось сорока уникає центру міста, гніздиться більше по його периметру.
Ці птахи охоче оселяються в перелісках посеред оброблених полів і на лісових галявинах, але часто навідуються в сади і парки. У гірській місцевості сороки проживають тільки в долинах. Забарвлення – чорно-біле, тому їх не складно відрізнити від інших своїх родичів. Оскільки ці вóронові легко пристосовуються до змін зовнішніх умов, їх популяціям ніщо не загрожує. Поза гніздовим сезоном товариські сороки тримаються дрібними, але дуже галасливими зграйками. З боку помахи крил сороки можуть здатися повільними і важкими, але насправді вона цілком пристойно володіє мистецтвом польоту.
Сороки – птахи всеїдні, їх багатий раціон змінюється зі зміною пір року, а здобиччю часто стають дрібні плазуни та ссавці. У зимову пору ці птахи рятуються від голоду, харчуючись недоїдками на смітниках, а в розпал гніздового сезону крадуть чужі яйця і пташенят. Втім, їх власні кладки теж знищуються голодними ворóнами й галками.
Сороки є найбільш вправними серед ворóнових у гніздобудуванні – у них гнізда з «дашком». Ця птаха активно використовує глину і зліплює нею інші матеріали. «Якраз на околиці Концівського лісу ми знайшли дуже цікаве гніздо сороки, котре повністю було зроблене із глини і... залізних прутиків! На фабриці, що біля лісу, колись робили клітки для курей і деякі непотрібні матеріали викидали, а сорока їх підбирала і таким чином зліпила собі гніздо, котре важило приблизно 8 кілограмів, – розповідає пан Людвіг».
Сойка – найколоритніша пташка родини вóронових, розмах крил якої в середньому сягає 55 см.
Сойка веде почасти осілий, почасти кочовий спосіб життя, здійснюючи короткі перельоти в пошуках харчів. Вона любить наслідувати різні звуки і часто, всівшись на гілці, вправляється у мистецтві пародії. У дикій природі сойка дуже обережна, потайлива і нерідко першою піднімає тривогу, попереджаючи лісових мешканців про наближення небезпеки. Політ у неї важкий і непевний. Восени ця птаха старанно збирає і закопує в землю жолуді, лісові горішки, букове насіння, роблячи запаси на зиму. Її комори найчастіше приховані під корінням дерев, в тріщинах кори або під шаром опалого листя. У сезон гніздування сойки не проти підживитись яйцями та пташенятами, викраденими з чужих гнізд. П’ятеро пташенят сойки можуть за день з’їсти близько 1100 комах, що за 20 днів перебування в гнізді становить понад 20 тисяч. Батьки, не шкодуючи сил, доставляють своїм малюкам всіляких шкідників лісів і полів, і за сезон загальна маса з'їденого памолоддю корму досягає близько 4,5 кг.
Сойки належать до числа пернатих шанувальників «мурашиних купань». Присівши на підхожий мурашник або мурашину стежку, птах розправляє крила і дозволяє комахам вільно розгулювати по своєму тілу. У процесі «купання» сойка чавить дзьобом мурах і змащує їх соками шкіру на крилах.
І, насамкінець, представимо вам невеличку пташку, котра у міському середовищі з’являється вкрай рідко – горіхівку. Забарвлення її не менш цікаве, ніж у сойки – темно-коричневе, з білими плямами.
Цей вид вóронових – повністю лісовий, тому живиться насінням хвойних дерев, переважно горішками кедра. Звуки, котрі видає горіхівка, схожі на хрипке довге «рееж-рееж» або «крек». Іноді мігрує на великі відстані через неврожай корму, може навіть оселитися на деякий час у хвойних парках.
Ось і всі представники родини вóронових, котрих ви можете зустріти на Закарпатті. А тепер, не гортаючи вищеподаних світлин до описів пернатих, спробуйте правильно назвати кожен вид пташки на фото у галереї. Успіхів!
Додаток:
Вóронові (Соrvіdае) – родина птахів ряду горобцеподібних. Вóронові – найбільші птахи ряду (маса 50-1500 г), міцної будови, з великим дзьобом і сильними ногами. Забарвлення чорне з металевим полиском, чорне з білим або сірим, іноді яскраве. Здатні пристосовуватися до різноманітних умов середовища, включаючи антропогенні ландшафти. Поширені майже на всій земній кулі. Родина включає 26 родів, що об’єднують 115 видів, з них в Україні – 10 видів. Осілі, мандрівні, зрідка перелітні птахи. Гніздяться парами (крук, ворóна, сорока, сойка та ін.) або колоніями (грак та ін.). У кладці 2-9 яєць. Всеїдні, знищують шкідливих комах і гризунів, деякі вóронові (наприклад, ворóна сіра, сорока) можуть шкодити сільському і мисливському господарству.
Науковці інтелект вóронових оцінюють як найвищий серед птахів. Якщо їх у молодому віці вибрати із гнізда і виховувати, то можна навчити багатьом трюкам – ручні вóронові поводяться, як домашні тварини.
Вероніка Брудка, Зелене Закарпаття
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.