Життя метеликів. Частина 2
У першій частині статті йшлося про нелегке «дитинство» цієї дивовижної комахи, сьогодні ж ми розповімо про те, що чекає на неї в «дорослому» житті.
Латинська назва ряду метеликів - Lepidoptera - перекладається як «лускокрилі». Дійсно, крила метеликів вкривають хітинові лусочки, як черепиця дахи будинків. Розрізняють три види лусочок: пігментні, забарвлення яких залежить від пігментних зерен, які в них знаходяться, оптичні - їх забарвлення залежить від заломлення світла, та пахучі.
Крило метелика Papilio polyxenes у збільшеному вигляді
Пахучі лусочки - видозмінені волоски (втім, як і інші види лусочок) і можуть знаходитись не лише на крилах, а й на ногах та черевці метелика. Речовина, яка визначає запах пахучих лусочок, являється феромоном і служить для приваблення особин протилежної статі. Запах феромонів діє на дуже великих відстанях. Ще відомий французький ентомолог Жан-Анрі Фабр (1823-1915) звернув увагу, що самці сатурнії Saturnia pyri прилітають на запах самки, яка знаходиться на відстані 10-11 км!
У кожного виду метеликів свій запах. Іноді він приємний - деякі метелики пахнуть ваніллю, резедою, суницею, геранню, шоколадом. Але запахи пахучих лусочок бувають і неприємними. Деякі лусочки, наприклад, пахнуть цвіллю. Іноді запах метелика приємний для нашого нюху, але неприємний для інших тварин. Наприклад, самки і самці тутового шовкопряда (Bombyx mori) пахнуть мускусом. Припускають, що його запах, приваблюючи статевих партнерів, одночасно відлякує ворогів метелика.
Можливо, самець метелика знаходить самку не лише по запаху, а й вловлюючи її інфрачервоне випромінювання. Хоча метелики холоднокровні істоти, тобто температура їх тіла в цілому залежить від температури навколишнього середовища, під час польоту, при посиленій роботі мускулатури крилевого апарату, температура метеликів підвищується. І часом дуже сильно - наприклад, деякі метелики з родини совок (Noctuidae) при температурі навколишнього середовища -2°C можуть мати температуру тіла до +30°C.
Форма крил у метеликів різноманітна, але у більшості видів вони придатні для польоту. Правда, крила метеликів можуть виконувати й інші функції. Припускають, наприклад, що нижні крила у метелика очкового бражника (Smerinthus ocellatus) служать для відлякування ворогів. Верхні крила цього метелика мають захисне забарвлення. Зазвичай бражник сидить, склавши крила будиночком і прикривши нижні, на яких на яскравому тлі знаходиться по одній контрастній темній плямі. Але якщо до бражника наблизиться якийсь птах, той, відчувши небезпеку, піднімає верхні крила, і птах, побачивши ці «очі», в подиві зупиняється. Справа в тому, що широко розкриті очі викликають у птахів переляк, і цим користується не лише очковий бражник, а й інші види метеликів з подібним малюнком на крилах.
«Прозорий» метелик Greta oto
Зазвичай метелики в пошуках корму, статевого партнера або місця для відкладання яєць широко переміщаються в просторі. Але, наприклад, самки ряду метеликів мішечниць (Psychidae) позбавлені крил, зовні схожі на черв'ячків і майже не пересуваються. Метелик п'ядун-обдирало (Erannis defoliaria) також позбавлений крил і пересувається виключно за допомогою ніг.
Інші лускокрилі, навпаки, відмінні літуни. Такі, наприклад, бражники, здатні долати відстані в сотні, а часом навіть тисячі кілометрів. До подолання великих відстаней здатні метелики лопушниці (Vanessa cardui), адмірали (Vanessa atalanta), жалібниці (Nymphalis antiopa). Мігруючи, вони об'єднуються у величезні зграї.
Метелик Danaus plexippus
Відомий своїми міграціями метелик монарх (Danaus plexippus). Живуть монархи в США і Канаді, а восени летять на південь - до Флориди, в Центральну Америку, на Кубу, Багамські острови - і зимують там, з року в рік збираючись у величезних кількостях на одних і тих же деревах. Мабуть, ці дерева якось позначені монархами, тому що метелики, які прилітають до них, ніколи раніше їх не бачили - вони народилися на півночі. Перезимувавши, метелики знову летять в рідні краї і там, відклавши яйця, гинуть. А восени нове покоління монархів летить на південь - до дерев, на яких зимували їх батьки.
Але у більшості видів метеликів весь життєвий цикл проходить на одних і тих же територіях. Багато видів лускокрилих, які живуть в помірних широтах і на півночі, зимівлю проводять у стадії лялечки, інші - у стадії яйця або личинки. А такі види, як жалібниця, кропив'янка, лимонниця (Gonepteryx rhamni), зимують в стадії дорослої особини і навесні, прокинувшись, радують наше око раніше за інших метеликів.
Метелики білянки
Розміри метеликів різноманітні - від кількох міліметрів до 30 см в розмаху крил у мешканки Бразилії агрипини (Thysania agrippina) з родини совок. Така величина, напевно, близька до граничної: як і у всіх комах, система дихання метеликів представлена трахеями - розгалуженими мікроскопічними трубочками, які можуть надійно забезпечувати газообмін лише при відносно невеликих розмірах. Ось чому метелик не може бути завбільшки з орла або грифа.
Поширена помилка, що найбільшим метеликом у світі є Attacus atlas (максимальний розмах крил - 26 см), хоча насправді він знаходиться на четвертому місці за розмірами після агрипини, павиноочки геркулес (Coscinocera hercules) і птахокрила королеви Олександри (Ornithoptera alexandrae). Справа в тому, що цей метелик є не лише одним з найбільших, але і найкрасивіших в світі, в той час як крила його більш великих «родичів» забарвлені не так яскраво.
Метелик Attacus atlas
Різноманітна і манера польоту метеликів: від рівномірно частих помахів крил, як у представників родин товстоголовок (Hesperiidae) і строкаток (Zygaenidae), до ширяючого польоту метеликів з родин німфалід (Nimphalidae) і вітрильників (Papilionidae).
В ролі запилювачів квітів метелики зазвичай поступаються джмелям і бджолам. Проте деякі види рослин пристосувались виключно до запилення метеликами. Цікаві взаємини між південноамериканською юковою міллю (Pronuba juccasella) і рослиною з роду юка (Jucca filametosa). Метелики молі запилюють юку і одночасно відкладають в її квітках яйця. Після вилуплення гусениці поїдають частину зав'язей, але в решті завдяки запиленню утворюється насіння. Цікаво, що юка цвіте не щороку, але міль пристосувалась і до цього. Її лялечки можуть впадати в діапаузу на кілька років.
Міль Hypercompe scribonia
А на Мадагаскарі росте орхідея Angraecum sesguipedale, віночок якої сягає глибини 35 см. Там же живе бражник Моргана (Macresila morgani praedicta) - метелик з надзвичайно довгим хоботком, єдина комаха, яка може дотягнутись до нектару, захованого на самому дні віночка орхідеї.
Яких тільки кольорів немає в забарвленні метеликів! Південноамериканські лускокрилі з роду морфо (Morpho), забарвлені в синій та блакитний кольори та переливаються металевим блиском. Ці метелики дуже обережні і зазвичай не опускаються до землі ближче ніж на 6 м. У сонячну погоду блискучі метелики помітні на відстані до 300 м. Але більшість видів метеликів все ж намагаються маскуватись.
Метелик Morpho peleides
Метелики з родини скляниць (Sesiidae) наслідують деяким осам, бражники, наприклад, бражник жимолостевий (Hemaris fuciformis), - джмелям. Метелики з родини німфалід зі складеними крилами маскуються під опале сухе листя. Деякі види метеликів з родини совок маскуються під лишайники і досягають при цьому такої майстерності, що по малюнку на їх крилах можна навіть визначити вид лишайника. Цікава мімікрія у метеликів роду каліма (Kallima). Верхнє крило у них загострене, а нижнє нагадує черешок листа. Коли метелик, сидячи на гілці дерева, складає крила, то відрізнити його від листка абсолютно неможливо.
Інший вид мімікрії полягає в тому, що їстівні для тварин метелики маскуються під отруйних, неїстівних. Так, їстівні види білянок Dismorphia astyneme і Perchybris pyrrha мімікрують під неїстівних метеликів з родини Heliconidae.
Метелики різняться і за способом складання крил. Більшість нічних метеликів складають їх крівлеподібно, а денні метелики, якщо не гріються на сонці, складають їх вертикально до субстрату. Нижня сторона крил більшості денних метеликів має маскувальне забарвлення. Якщо ж на нижньому боці верхніх крил є яскраво забарвлені місця, то відпочиваючі комахи їх ховають, засовуючи під нижні крила.
У денних метеликів в польоті верхні і нижні крила зчіплюються між собою і утворюють єдину площину. Зчеплення крил забезпечується гачками та виступом крила, за який ці гачки чіпляються.
Метелики можуть розрізняти кольори і, як і всі комахи, мають стереоскопічний зір, тобто здатні оцінювати відстань. Більшість нічних метеликів вночі летить на яскраві джерела світла, так як в сутінках вони звикли летіти на більш світлий фон західного неба. Причому політ їх до світла не прямолінійний, а вигадливо зламаний в різних напрямках. Деякі види метеликів вночі летять лише на ультрафіолетове світло.
Вночі на метеликів полюють кажани. Вони ловлять їх у великих кількостях, але не завжди полювання буває вдалим. Справа в тому, що метелики здатні сприймати на відстані до 30 м ультразвукові сигнали полюючих кажанів. Виявивши таким чином переслідувача, метелик починає петляти, кидатися з боку в бік і часто рятується.
Політ метеликів (фото зроблене на витримці).
Більшість метеликів харчується нектаром квітів, деякі - соком, який витікає з дерев. Перші весняні метелики п'ють талу воду і березовий сік. Деякі види тропічних метеликів, наприклад, вже згадувані морфо, люблять перебродивший банановий сік. Приваблені його запахом, вони злітаються до соку і, одурманені, стають в цей час абсолютно беззахисними. Тут їх можна брати буквально голими руками, що і роблять місцеві жителі та європейські колекціонери.
Багато метеликів мають скручений хоботок, але у лускокрилих з родини зубатих молей (Micropterigidae) цілком розвинені жуючі щелепи, оснащені зубовидними відростками. Харчуються вони квітковим пилком.
Метелик Papilio palinurus
Деякі тропічні метелики - кровососи. Їх грубий хоботок здатний проколювати шкіру ссавців. Припускають, що спочатку метелики проколювали шкірку фруктів, щоб напитися соку, а потім призвичаїлись пити кров. У тропіках також зустрічаються метелики, які харчуються сльозами тварин, переважно копитних, наприклад буйволів. Це, мабуть, єдиний випадок, коли метелики являються переносниками захворювань, в даному випадку очних.
Бражник «мертва голова» часто залазить у вулики і висмоктує мед. При цьому метелик гуде своїми сильними крилами і пищить. Причина писку, ймовірно, полягає в тому, що комаха випускає повітря з передньої кишки і приводить у коливання складки хітинового покриву ротової порожнини. В такий спосіб бражник обманює бджіл. Подібний писк видає новонароджена матка медоносної бджоли, даючи знати робочим бджолам про свою появу. Почувши голос матки, бджоли завмирають і навіть ціпеніють. Цим і користується бражник, коли краде мед.
Бражник Acherontia atropos
Інша цікава риса бражника «мертва голова» - світло-жовтий малюнок у формі людського черепа на чорному тлі його спинки (точніше - верхньої сторони грудей). Не дивно, що з цим метеликом у багатьох народів пов'язані всілякі забобони. У стародавній Англії, наприклад, вважали, що він перебуває в прямому контакті з чаклунами і нашіптує їм на вухо своїм тужливим голосом імена людей, які мають незабаром померти. Поява «мертвої голови» нерідко приводила в жах цілі села.
З метеликами взагалі пов'язано багато легенд. Стародавні греки вважали їх душами померлих. Греки і римляни одним і тим же словом - психе, аніма (psyche, anima) - називали душу і метелика. До речі, у стародавній Англії метеликів також вважали душами померлих. Їх так і називали - соулс (souls) - душі.
Метелик Voltinia dramba вмурований у бурштин
Викопні метелики відомі з юрського періоду. Багато екземплярів древніх комах збереглося в викопній скам'янілій смолі - бурштині. Прилипнувши колись до смоли, вони залишилися в ній назавжди. І ось тепер ентомологи збирають цілі колекції комах, замурованих в бурштині, який вимивається морською хвилею або викопується в кар'єрах. Найчастіше в бурштині знаходять мух (близько 50% всіх включень), на другому місці стоять жуки (4,5%) і лише на третьому (всього 0,1% знахідок) - метелики. Рідкісне потрапляння метеликів в смолу пов'язане з тим, що крила у них вкриті лусочками і волосками, які охороняли комах від прилипання. І, звичайно, дрібним метеликам зав'язнути в смолі було легше, ніж великим - в бурштині зустрічаються представники родин лускокрилих, які відрізняються невеликими розмірами: справжні молі (Tineidae), довговусі молі (Adelidae), листовійки (Tortricidae), вогнівки, мішечниці і деякі інші.
Сучасні метелики сильно страждають від зміни людиною навколишнього середовища - особливо в ситуаціях, коли під впливом антропогенних факторів зникають рослини, на яких годуються гусениці. Багатьох великих і красивих метеликів відловлюють колекціонери.
Екологічні проекти з охорони лускокрилих повинні інформувати громадськість про важливість захисту метеликів і місць їх проживання. Адже без участі громадськості прогрес у природоохоронній сфері неможливий навіть за підтримки урядів країн і міжнародних природоохоронних організацій.
Види, які знаходяться під загрозою зникнення, повинні охоронятися в заповідниках, розташованих на територіях ареалів їх проживання. При господарському освоєнні територій повинно строго регламентуватись застосування пестицидів. Обов'язкова повна або строга часткова заборона вилову метеликів. Можливе проведення заходів зі штучного розведення метеликів з подальшим заселенням ними природних місць проживання.
Метелик Polyommatus icarus
Метелики завжди захоплювали людей - їм присвячувалися легенди, вірші, картини, книги. Нехай і ця робота буде ще одним пам'ятником прекрасним легкокрилим створінням.
За матеріалами статті А. Л. Калуцького
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.