Життя метеликів. Частина 1

Коментарі (0)
На головну
Додати в закладки
Версія для друку

Почнемо, як говорили римляни, ab ovo - від яйця. Саме з яйця, з яйцеклітини, яка містить спадкову інформацію про майбутній організм, його розміри, форму, забарвлення, розвиток, - все й починається. Більшість метеликів розвиваються з запліднених яєць (запліднення у цих комах внутрішнє), але є і виключення. Так, у деяких видів спостерігається партеногенез - розвиток з незаплідненого яйця.

Яйце метелика

Швидкість дозрівання яєць може бути різною. Це залежить не лише від виду, а й від умов навколишнього середовища, зокрема від температури та вологості. Деяким метеликам в період дозрівання яєць потрібне додаткове харчування. Іншим же харчування в дорослому стані не потрібне. У таких метеликів (їх ще називають афагами) навіть відсутній хоботок, за допомогою якого вони могли б споживати їжу.

Яйця дозріли, тепер потрібно їх відкласти. У кожного виду місця відкладання яєць специфічні. Одні види піклуються про потомство, відкладаючи яйця на кормову рослину (більшість денних метеликів), інші просто розкидають яйця по землі (тонкопряди), треті намагаються закопати їх у землю (деякі совки). Але у всіх випадках яйця пристосовані до розвитку саме в тих умовах, в які поміщають їх самки. Якщо яйця потраплять в інші місця - їм загрожує неминуча загибель.

Яйце метелика Dryas iulia на вусику пасифлори

Яйця метеликів мають різноманітну форму та структуру поверхні, а забарвлення їх зазвичай біле з зеленим відтінком. Але зустрічаються й інші кольори - червоний, блакитний, зелений, бурий, жовтий. Не рідкісні яйця з красивим малюнком. Різні і форми кладок яєць. Деякі лускокрилі роблять кладку у вигляді кілець, оперізуючи ними тоненькі гілочки. Часто кладки бувають покриті волосками, які метелики беруть зі свого черевця.

І ось яйця відкладені. Але не всім їм призначено дати життя гусеницям. Це залежить від того, наскільки сприятливими будуть умови розвитку. Крім того, у яєць метеликів багато ворогів. Це різні дрібні хижі клопи, личинки та дорослі особини жуків-турунів, золотоочки, а також лютий ворог яєць лускокрилих - паразитична перетинчастокрила трихограма. Яйця метеликів також схильні до різних захворювань грибкового, бактеріального та вірусного походження.

Деякі метелики не відкладають яйця, а відразу народжують личинок-гусениць. Але живородних метеликів небагато, у більшості видів цих комах гусениці в призначений час з'являються з яєць. Личинки деяких метеликів після вилуплення з'їдають шкаралупу яйця: речовини, які входять до її складу, допоможуть їм у подальшому розвитку.

На гусінь тих видів метеликів, які розкидають яєчка далеко від кормових рослин, після вилуплення чекає далека подорож у пошуках корму. В цьому їм часто допомагає вітер. Малюсінькі гусениці забираються на піднесені місця (верхівки травинок, гілки кущів і дерев), випускають павутинку і, використовуючи її як вітрило, відправляються в далекі подорожі. Це сприяє розселенню виду, хоча багато гусениць під час таких мандрівок гине. Втім, природа завбачливо наділила всі види метеликів, які розселяються гусінню за допомогою вітру, або великою плодовитістю, або поліфагією (тобто здатністю гусениць харчуватися багатьма видами рослин), або здатністю личинок довго існувати без їжі.

Гусениця на павутині

Гусениці деяких лускокрилих освоїли водне середовище. Ряд їх дихає в воді через покриви тіла, а дихальця, за допомогою яких дихають всі наземні види гусениць, у них редуковані. У деяких видів навіть є зябра, інші ж живуть всередині листів водних рослин і безпосередньо не стикаються з водою. А ще декілька видів водних гусениць мають густий волосяний покрив, в результаті чого вони дихають повітрям, яке залишається між волосками при зануренні гусениці в воду.

Гусінь, яка розвивається у воді, харчується водними рослинами. Рослини служать кормом і для більшості гусениць, які живуть на суші. При цьому вони не лише об'їдають листя, але й можуть вести підземний спосіб життя і харчуватися корінням або жити всередині стебел трав і стовбурів дерев, проточуючи в них довгі ходи.

Гусениці деяких лускокрилих освоїли водне середовище. Ряд їх дихає в воді через покриви тіла, а дихальця, за допомогою яких дихають всі наземні види гусениць, у них редуковані. У деяких видів навіть є зябра, інші ж живуть всередині листів водних рослин і безпосередньо не стикаються з водою. А ще декілька видів водних гусениць мають густий волосяний покрив, в результаті чого вони дихають повітрям, яке залишається між волосками при зануренні гусениці в воду.

Гусінь, яка розвивається у воді, харчується водними рослинами. Рослини служать кормом і для більшості гусениць, які живуть на суші. При цьому вони не лише об'їдають листя, але й можуть вести підземний спосіб життя і харчуватися корінням або жити всередині стебел трав і стовбурів дерев, проточуючи в них довгі ходи.

Гусениця їсть листок.

Личинки деяких видів метеликів викликають у рослин ненормальне розростання тканин, так звані галли. Наприклад, міль з роду Coleohora відкладає яйця в бутони одного з видів в'юнка. Закінчивши свій розвиток, гусениця круговим надрізом відокремлює галл і опускається разом з ним на павутинці на землю, після чого деякий час пересувається разом з ним, як равлик зі своїм будиночком. Потім вона прикріплює павутинкою свій галл-будиночок до якоїсь рослини і, підготувавши отвір для вильоту, перетворюється на лялечку.

Взагалі характер ушкоджень, які заподіюються рослинам гусеницями різних видів, досить специфічний, і існують навіть визначники гусениць, які базуються на формі цих ушкоджень.

рім рослинної їжі гусінь метеликів може харчуватись і їжею тваринного походження. Крім того, гусені десятка родин метеликів властиве хижацтво. Бувають і гусениці-паразити. Але, звичайно, і у самих гусениць багато ворогів. На них паразитує кілька видів круглих червів. Багато гусениць гине від вірусних, бактеріальних і грибкових захворювань. Але особливо багато ворогів у гусені в світі комах. Це хижі жуки-туруни та комахи-паразити, які заражають їх своїми яйцями.

Гусінь деяких метеликів має волосяний покрив, який заважає паразитам відкладати яйця. Багато хто, напевно, чув про те, що вкриті довгими волосками гусениці отруйні та небезпечні. Так, є й такі гусениці. Але зі всього різноманіття видів волохатих гусениць отруйних можна перерахувати по пальцях, інші ж види абсолютно нешкідливі. Та й отруйні небезпечні лише при дуже великому їх скупченні, що буває не так часто. А коли це все ж відбувається, винуватцем найчастіше виявляється людина, яка бездумно застосовує отрутохімікати, які знищують в першу чергу хижих і паразитичних комах.

Гусениця-волохатик

У більшості гусениць цикл розвитку проходить за один-два місяці, але у деяких, наприклад, у метелика виду Stigmella malella, - набагато швидше, всього за 36 годин. А у деяких метеликів, які живуть на півночі, гусінь, навпаки, розвивається по кілька років.

Процес заляльковування у гусениць, особливо денних видів метеликів, вражає своєю простотою і складністю одночасно. Здавалося б, кілька секунд тому це була гусениця - і ось на тобі - лопнула шкурка і перед тобою вже лялечка. Перед заляльковуванням багато видів гусениць змінюють свою поведінку - стають неспокійними, припиняють харчуватись і шукають затишне місце.

Різні вікові фази гусені одного виду

У більшості гусениць цикл розвитку проходить за один-два місяці, але у деяких, наприклад, у метелика виду Stigmella malella, - набагато швидше, всього за 36 годин. А у деяких метеликів, які живуть на півночі, гусінь, навпаки, розвивається по кілька років.

Процес заляльковування у гусениць, особливо денних видів метеликів, вражає своєю простотою і складністю одночасно. Здавалося б, кілька секунд тому це була гусениця - і ось на тобі - лопнула шкурка і перед тобою вже лялечка. Перед заляльковуванням багато видів гусениць змінюють свою поведінку - стають неспокійними, припиняють харчуватись і шукають затишне місце.

У різних видів такі місця можуть бути різними. Деякі гусениці заляльковуються прямо на кормовій рослині, зазвичай на зворотному боці листка. Інші - в опалому листі або в скрученому листі, що залишилось на деревах. Ці листки не опадають на зиму тому, що гусениці їх спеціально закріплюють. Личинки ряду видів здійснюють у пошуках відповідного місця цілу подорож і навіть не заляльковуються, якщо їх позбавити цієї пробіжки. Є гусениці, які перед заляльковуванням зариваються в землю, а є такі, що використовують для цього стіни будинків, паркани, телеграфні стовпи.

Перед заляльковуванням гусінь часто зменшується в розмірах - стає коротшою, деякі змінюють колір. Багато видів плетуть кокон, для спорудження якого використовують не лише шовкову нитку, а й підсобний матеріал - грудочки землі, шматочки листя, стебел трав. Відомий випадок, коли гусениця метелика-чубатки використовувала для кокона шматочки свинцю, які зіскоблювала зі свинцевої оболонки кинутого шматка кабелю.

Після того як заляльковування відбулось, починається дуже відповідальний етап процесу розвитку метелика. За зовнішніми проявами його можна назвати затишшям. Але насправді всередині лялечки відбуваються дуже важливі процеси перебудови організму, формуються нові органи.

Лялечки різних метеликів сильно розрізняються за формою і кольором. Зазвичай вони одноколірні і гладенькі. Але зустрічаються і лялечки з колючими або вузлуватими виступами. Деякі лялечки коричневі або зелені, інші яскраво забарвлені, іноді з золотим чи срібним малюнком. Відмінності настільки значні і настільки характерні для кожного виду, що по лялечці можна визначити вид метелика. У багатьох лялечок на кінці задньої частини тіла є відросток, часто оснащений колючками. Цей відросток називається кремастером і служить для закріплення лялечки після того, як шкурка гусениці впаде. Деякі лялечки закріплюються пояском шовкових ниток.

Лялечка метелика Danaus plexippus незадовго до вилуплення
ісля того як заляльковування відбулось, починається дуже відповідальний етап процесу розвитку метелика. За зовнішніми проявами його можна назвати затишшям. Але насправді всередині лялечки відбуваються дуже важливі процеси перебудови організму, формуються нові органи.

Лялечки різних метеликів сильно розрізняються за формою і кольором. Зазвичай вони одноколірні і гладенькі. Але зустрічаються і лялечки з колючими або вузлуватими виступами. Деякі лялечки коричневі або зелені, інші яскраво забарвлені, іноді з золотим чи срібним малюнком. Відмінності настільки значні і настільки характерні для кожного виду, що по лялечці можна визначити вид метелика. У багатьох лялечок на кінці задньої частини тіла є відросток, часто оснащений колючками. Цей відросток називається кремастером і служить для закріплення лялечки після того, як шкурка гусениці впаде. Деякі лялечки закріплюються пояском шовкових ниток.

Більшість лялечок - мовчазні створіння, але зустрічаються й такі, які видають звуки. Лялечки бражника «мертва голова» (Acherontia atropos) і лялечки метелика сатурнії Rodinia phugax вміють пищати.

У лялечок метеликів багато ворогів серед птахів, хижих і паразитичних комах. Засобом захисту лялечки від хижаків являється маскування. У деяких видів метеликів колір лялечок залежить від субстрату, на якому заляльковується гусінь. А ось лялечка метелика стрічкаря тополевого (Limenitis populi) вдається до обману комахоїдних птахів. В її скульптурній будові є деталь, яка зовні нагадує крапельку гемолімфи - крові комах. Розрахунок зроблений на те, що птах, побачивши «пошкоджену» лялечку, вважатиме її неїстівною, викинутою іншим птахом. Лялечка метелика Stilpnotia salicis вкрита пучками жорстких жовтих волосків, які служать для захисту від комахоїдних птахів і хижих комах. Крім камуфляжу деякі види лялечок застосовують для свого захисту і активні дії. Вони здатні звиватися і розгойдуватися, роблячи різкі рухи рухомими зчленуваннями кілець черевця з метою скинути з себе паразита.

Вихід метелика Cethosia biblis з лялечки

Вихід метелика з лялечки - дуже відповідальний момент. Адже від того, як пройде вилуплення, залежатиме, яким стане метелик. Незалежно від того, в якому місці була лялечка (у землі, на гілочці рослини), метелику, який вийшов з неї, обов'язково потрібно забратись на будь-яке піднесене місце, щоб його крила змогли розправитись. У метелика, який щойно вийшов з лялечки, крила зморщені, часом навіть не схожі на майбутні крила. Але проходить час, і кров метелика - гемолімфа - яка посилено нагнітається в крила, розправляє їх. І тільки тоді перед нами постає знайоме легкокриле створіння. Так що, побачивши метелика, згадайте, скільки небезпек йому вдалося уникнути на всіх стадіях розвитку, щоб, врешті-решт, тішити наше око своєю витонченістю.

За матеріалами статті А. Л. Калуцького