Жар-птиця мешкає в закарпатських Дубриничах (ФОТО)
Зупинившись на відпочинок в цьому миловидному населеному пункті, який до речі є батьківщиною одного з визнаних класиків українського образотворчого мистецтва, видатного художника Закарпатського регіону, який працював у галузі пейзажного живопису Антона Кашшая, можна довго милуватися краєвидом, який згодом можна буде впізнати в деяких картинах цього митця.
Але раптом ваш відпочинок може перервати голосний та різкий крик, який малознайомий пересічному мешканцю Закарпаття. Хто це? Що це? — саме такі питання виникають у багатьох, хто вперше опинився в цьому селі, але це не стосується місцевих жителів, адже кожен з них знає і з радістю розповість вам, що в їх рідному селі в одному з помешкань, неподалік залізничного переїзду мешкає жіночка — пані Марія, в якої мешкає жар-птиця, ще й не одна…
Отже, ми вирушаємо до хазяйки. Один з місцевих жителів проводить нас до хвіртки, біля якої нас зустрічає жіночка. Дізнавшись що ми хочемо поспілкуватись з нею про її незвичних мешканців, вона радо впускає нас на власне подвір’я, з гордістю показуючи нам своїх улюбленців — павичів. Я придбала їх на Львівщині. Навіщо? Я давно мріяла мати їх і вирішила, що маю втілити свої мрії в реальність. Живуть вони в мене вже декілька років, харчуються звичайною їжею, починаючи з фруктів і закінчаючи равликами та комахами, не гребують і відходами з кухні. Але в них є свої примхи, попереджує пані Марія, для того, щоб розводити павичів, ви повинні бути підготовленими для цього. Саме перше що ви маєте зробити — облаштовувати «інтер’єр», створити їм відповідну атмосферу для життя-буття. Без цього жити їм буде не комфортно.
Павичі вже досить давно одомашнені людиною і цілком нормально переносять життя в неволі, в таких умовах вони можуть жити 20-25 років,- коментує пані Марія. Красиві хвости можна спостерігати лише у самців, він в мене один. Мій Паша, дуже полюбляє спокійну атмосферу і навряд чи ви зараз зможете побачити його в момент, коли він розкриває свій красивий завдяки блискучим пір’ям — синіх, зелених та рудих тонів хвіст. В нього дуже гострі шпори та кігті, — зауважує власниця. Будьте обережні, я вже відчула його силу, посміхаючись продовжує свою розповідь пані Марія. Він буде захищати своїх подружок, яких ви можете побачити он там, — вказує рукою на іншу частину свого двору.
Після невеличкої розмови ми розпрощалися з мешканкою села Дубриничі, пані Марією, яка втілила свою мрію в життя ми вийшли з позитивним відчуттям від спілкування з людиною, яка досягає своєї мети.
Юрій ЛОМАКІН, фото автора, uzhinform.com
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.