Закарпатські хрущі уже гудуть над вишнями

Коментарі (0)
На головну
Додати в закладки
Версія для друку

Як повідомив доцент кафедри ентомології УжНУ Олександр Метелешко, на Закарпатті найбільш поширені квітневі, травневі та червневі хрущі. Назви цих жуків походять від періоду їх вильоту.

Не дарма Т. Шевчеко згадує хрущів у вірші «Садок вишневий коло хати», адже цих жуків найбільше там, де є насадження дерев. Усі ці три види хрущів відкладають в землю яйця, з яких виходять личинки. Личинки живуть у грунті 2 – 3 роки. Восени з них виходять жуки, які зариваються на зиму в землю, а навесні вилітають на поверхню. «Домівками» хрущам служать садові та лісові дерева. Тут вони знаходять собі їжу. Харчуються листям, квітами та зав’яззю плодоносів: яблуні, вишні, сливи, обліпихи, смородини, малини тощо. З лісових найкраще хрущам смакує листя дуба, бука та берези. Личинки, які в цей час живуть у ґрунті знаходять собі їжу серед коренеплодів на наших грядках: буряки, картопля, морква, а також кущі суниці і полуниці.

Хрущі найактивніші вечорами. У цей час з ними можна не раз стикнутися, адже літають вони повільно, важко та незграбно, перед цим посилено дихаючи. Хрущі наділені двома парами крил, але політ забезпечують тільки одні – задні. Завдяки ж переднім (великим) крилам, комахи підтримують рівновагу в польоті. Через те, що жуки літають з невеликою швидкістю та низько над землею, їх неважко зловити. Можливо через це вони захищені міцним хітиновим панциром.

Хрущів не можливо сплутати з іншими жуками. Зазвичай, довжина їх тіла 2-3 см, проте зустрічаються і менші хрущики (1 – 1,5 см). Низ тіла жуків чорного кольору, верх – коричневий, бурий. З обох боків виділені білі плями трикутної форми. За словами ентомолога, жуки мають пластинчасті вусики, які здатні сприймати запахи. Цікаво, що самка гине після того, як відкладе яйця для розплоду. Личинка з’являються тільки через 2 місяці, а в жуків перетворюються тільки через 2 – 4 роки.

Багато хто помітив, що кількість хрущів тепер значно скоротилася, порівняно з попередніми роками. Збільшенню їх кількості перешкоджають з одного боку птахи, для яких вони є харчами. Це, зокрема, галки, ворони, граки, зозулі. З другого боку дуже багато личинок хрущів гине під час весняної обробки земель. Як зазначають науковці, свою долю до зниження чисельності хрущів внесло певним чином освоєння земель біля лісу.

Ольга Білей, Зелене Закарпаття