Ужгородські сови рятують місто від гризунів
Ужгородські сови облюбували собі місце біля обласної лікарні – у дворику на вербі. Зараз їх значно менше, ніж було раніше, кажуть фахівці. Побачити їх зможе кожен охочий: близько двадцяти вухатих пернатих щодня мирно сплять на дереві. Однак сфотографувати вдасться не всім – сови вперто не хочуть спускатися вниз і вибирають для себе найвищі гілки верби.
«Вухата сова – а саме цей вид є в Ужгороді, – з’явилася в місті у 1991 році і з цього часу постійно проживає саме в парку біля лікарні, – розповідає орнітолог Людвіг Потіш. – Особливих умов для проживання ми не виявили, мабуть, птахам просто сподобалось тут. Помірний вологий клімат дає їм змогу почувати себе абсолютно комфортно в умовах цього середовища. Найбільша популяція виду була нарахована у 1998 році, коли на території парку лікарні було зафіксовано 243 особини. Однак, не всім совам до вподоби це місце: велика кількість совиних сімей переселились до Боздоського парку: більше дерев, поряд річка, умови для життя, очевидно, кращі».
Красуня-сова – унікальний птах
Зараз на дереві живе близько 20 сов. «Більша частина з них перелетіли 2-3 роки тому – перед тим, як зрубали верби, – каже Мирослав Маркович, аспірант біологічного факультету УжНУ. – Як усі хижі птахи, сови харчуються гризунами, переважно мишками. Коли з’їдають здобич, раз на добу «виробляють» пелетки або погадки. Це цінний матеріал для науковців: за ними можна визначити кормову базу сови, кількість з’їдених гризунів і навіть те, куди птах літає харчуватися. Сови ніякої шкоди не заподіюють ні міському середовищу, ні людям. Якщо зникнуть сови, у місті буде багато гризунів – їх популяція збільшиться у кілька разів».
Мирослав згадує випадок, коли одна з вухатих сов залетіла в приміщення школи № 6. Її там годували хлібом і через деякий час тварина померла: «Чомусь на біологічний факультет подзвонили лише тоді, коли птаху вже не можна було врятувати. Не можна таких тварин тримати вдома. А якщо вже так сталося, то треба давати відповідну їжу – гризунів, або хоча б сире м’ясо. І обов’язково повідомляти фахівців про те, що знайшли тварину. Сови мало контактують з людьми. Але вони є своєрідними санітарами, бо ж знищують гризунів-шкідників. Тому їх треба берегти».
Чисельність ужгородських сов за сотанній час суттєво зменшилася. Людвіг Потіш пояснює це ще й особливостями розмноження цих птахів: «Багато їх повимирало. Совине потомство може з’являтися лише раз на рік. Кладка вухатої сови – від 4 до 6 яєць. З них виживають тільки 1-2. Тому птахів не так багато. Зараз біля обласної лікарні живуть тільки дві сім’ї».
Ужгородські сови добре маскуються: навіть сфотографувати важко.
Сови, окрім того, що рятують городян від гризунів, є унікальними птахами: їхній слух навряд чи зрівняється з чиїмось. Ці птахи можуть чути, як людина згинає пальці навіть не торкаючись долоні й один одного, тобто сови чують, як рухаються сухожилля й скорочуються м’язи. До того ж, совиному зору позаздрять не тільки птахи: ці пернаті можуть бачити майже в цілковитій темряві. Тому не диво, що можуть виявити гризуна чи почути його слабенький писк на відстані десятків метрів.
Довідка
Вухата сова (Asio brisson) – це рід сов, представники яких відрізняються великими вушними пучками пір'я, дуже великим отвором вуха, повним лицьовим диском і порівняно вузьким лобом. Вона зустрічається загалом у хвойних лісах – це дуже поширений птах в Європі, Азії, Північній Америці та на півночі Африки. На Закарпатті цей вид зустрічається дещо рідше.
Анна Семенюк, Зелене Закарпаття
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.