Коли життя собаки тримається на волоску
Найкращий спосіб уникнути цієї хвороби взагалі – це вчасно зробити собаці комплексне щеплення. Цуценят щеплять від трьох місяців, оскільки вони – найвразливіші до інфекційних захворювань. Якщо вони народилсь від щепленої матері або від суки, в організмі якої є антитіла до вірусу, то це захищатиме їх протягом 10-12 тижнів після народження. У дорослому віці щеплення повторюють раз у рік.
«Не варто думати, що звичайні дворняжки мають імунітет від природи, – запевняє Дмитро Дацюк, ветеринар клініки «ДІВЕТ». – Це правда, що вони більш витривалі, аніж породисті, легше переносять різні хвороби, але щепити треба всіх. У нас бували випадок, що чистокровні хаскі чи лабрадори «згасали» від вірусу буквально за день, а безпородні, у котрих ще й декілька супутніх болячок, виживали після курсу лікування. Та це не показник. Тварина, у будь-якому випадку, жахливо мучиться і стовідсоткового шансу на те, що вона виживе – немає».
Якщо все-таки ви ще не встигли із щепленням, а ваш улюбленець поводить себе не так, як завжди, то радимо НЕГАЙНО звертатися до спеціалістів при таких симптомах: блювота (часто із піною), пронос жовтувато-сірого кольору з кров’ю, млявість, відмова від їжі та води, висока температура тіла, набряклість слизових оболонок, неприємний запах з рота.
Зволікати із візитом до лікаря не слід, оскільки рахунок уже пішов на години, а то й на хвилини. При блискавичних перебігах собаку навряд чи вдасться врятувати навіть усіма можливими методами. При лікуванні парвовірусу у хід йдуть і капельниці, і уколи, і клізми та промивання. Що саме допоможе у конкретному випадку – не відомо, та опускати руки не можна ніколи, бо в певний момент ви уже зневіритеся, а собака раптом піде на поправку.
«Колись була дуже хороша сиворотка львівських виробників, але її зняли з виробництва. Поки що якісних аналогів немає, тому ми намагаємося робити все можливе, аби врятувати заражених чотирилапих, – розповідає Дмитро Дацюк. – Та ідеальним варіантом було б те, якщо би всі собаки були прощепленими. Адже далеко не всі власники здають собі справу про небезпеку парви, а декотрі й взагалі не чули про цю хворобу, і залишають собаку у спокої з надією, що «само пройде».
Мало того, що не пройде – собака загине в жахливих муках, адже він, грубо кажучи, просто гниє із середини. Крім того, у дім чи двір, де була заражена тварина, категорично не варто приносити нещеплених цуценят, адже вірус дуже стійкий і ще довго залишається «жити» на поверхні.
Для ужгородки Віолетти Бородіної новина про те, що собачка, котрим вона тимчасово опікувалася, хворий на парву, стала шоком: «Мені пояснили, що це – смертельна хвороба. Але я не хотіла навіть думати про те, що Ніка помре! Як було боляче спостерігати, коли вона лежала під крапельницею у ветклініці і тремтіла від холоду, бо хвороба витягувала з цієї крихітки життя. Я дуже хотіла, щоб вона жила! Мені не було шкода грошей на лікування, єдине, чого я не могла зробити – це забрати її до себе на перетримку, бо маля треба було возити щоранку на крапельницю та уколи, а я живу далеко від клініки, то ж не встигала б на роботу. Я дуже вдячна Юлі, яка взяла її до себе на час хвороби та Світлані (медсестрі клініки «ДІВЕТ»), котра робила все можливе, щоб крихітка жила і зараз раділа життю.
Коли Ніка видужала, я віддала її своїй сестрі, котра тепер її безмірно годує, а Нікуля їсти не відмовляється і зараз схожа на маленьку свинку. І вона така непосидюча! Парва – це не вирок! Головне при боротьбі з хворобою – не здаватися і мати бажання дійсно допомогти своєму вихованцеві».
Ніка під час (зверху) та після хвороби
Довідка:
В останні роки власникам собак та ветеринарним лікарям довелося зіткнутися з новим масовим захворюванням, яке супроводжується розладом нормальних функцій шлунково-кишкового тракту і серцево-судинною недостатністю, та закінчується, в більшій частині випадків, загибеллю тварин – як цуценят, так і дорослих собак. Спалахи цієї хвороби зареєстровані не тільки у нас, але і в багатьох країнах світу.
Дослідниками був виведений збудник інфекції. Ним виявився Canin Parvovirus – найдрібніший вірус хребетних тварин. Парвовірус дуже стійкий до зовнішніх впливів, він не гине на морозі та при нагріванні до 60°С протягом години. Також його надзвичайно важко вивести із середовища, де проживав заражений собака.
Захворіти парвовірусом можуть собаки будь-якого віку, особливо часто хворіють щенята від 2 тижнів до 1 року, літні собаки хворіють рідко. Найбільш схильні до цього захворювання собаки декоративних порід.
Хвороба передається через простий контакт із зараженою собакою. Так само небезпеку становлять фекалії хворих собак, гризуни, комахи і навіть людина. Істотно збільшується ризик зараження при поганому годуванні і догляді за собакою, стресі, ослабленні організму через перенесені операції чи інші хвороби, зараженні паразитами, шлунково-кишкових розладах.
Вероніка Брудка для Зеленого Закарпаття
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.