Пора змій - хто з них населяє нашу область та які з них є небезпечними?
Існує повір’я, що на Благовіщення (7 квітня) відкривається земля і з неї виповзають змії та інші плазуни. В народі кажуть: якщо ти не чіпаєш змій, то й вони тобі на очі не траплятимуться. А побачивши гадину, не варто її калічити чи вбивати. Треба просто обійти або почекати, поки вона віддалиться. Горяни твердо вірять: хто б’є змій, того вони й переслідують.
Селянин Василь розповідає: “Колись був молодим, дурним. Ми ходили з хлопцями лісом біля річки. Де не бачили гадюк, всюди били їх палицями чи закидали камінням. Відтоді минуло багато років, але дотепер, коли б я не подався в ліс, на поле чи річку, всюди бачу гадюк. Тому й не люблю нікуди ходити, навіть у чоботах, боюся. А сину постійно кажу, щоб ніколи не вбивав гадюк, бо то гріх великий”.
Більшість людей бояться всіх рептилій, декотрі при зустрічі з гадюкою відчувають напади панічного страху, навіть оціпеніння. Але є такі, хто не те що не гидує цими холоднокровними плазунами, а й ставиться до них мало не як до домашніх улюбленців, приміром котів чи собак.
Іван розповідає: “В дитинстві ціле літо я пас худобу, а тому бачив усіляких змій. Не бив їх ніколи, зате ловив і бавився. Це були в основному вужі, які трапляються в потоках та на пасовищах. Опісля відпускав і часто дивився, як ті полюють на слизів у воді. Навіть ловив ящірок і влаштовував перегони на вільхових, облуплених від кори гілках. Це було в дитинстві, але я й зараз не боюся ніяких плазунів, куди б не пішов, дуже рідко їх бачу”.
У страху очі великі…
Щороку шпальти газет та екрани телевізорів волають про небезпеку гадюк, їх засилля та небувалу кількість у нашому краї. А люди, у свою чергу, полюбляють переказувати страшилки про велетенських змій чи їхні кубла. Та на Закарпатті є лише кілька видів рептилій: вужі, полози, мідянки (веретілки) й гадюки звичайні. Перші три абсолютно безпечні, а веретілок узагалі називають ще “сліпані” або “безногі ящірки”. Лише гадюка звичайна є отруйною, її легко розпізнати за ромбовим візерунком, хоча трапляються й різних відтінків. Ця рептилія зазвичай уникає зустрічі з людиною, а кусає лише в крайніх випадках. Полюбляє грітися на сонці, часто її можна зустріти на пеньках, камінні, навіть стежинах, тому під час прогулянок на природі не варто гребувати чоботами, вільними штанями з цупкого полотна та палицею, якою можна заздалегідь попереджати плазунів про своє наближення.
87-річна Олена, жителька Великоберезнянщини, за своє життя згадала всього два випадки укусів гадюками. Одного разу її односільчанку вкусила отруйна гадина під час збору малини. Та потерпіла чимдуж кинулася до потоку, адже тут вірять: якщо людина швидше добіжить до води, ніж гадюка, то буде жити. Поливала водою ногу, мочила одяг, зробила холодну перев’язку, й після прийому уколів її рана зовсім загоїлася. Ще одного її ровесника колись теж укусила гадюка з візерунком, але живе дотепер.
Що радять медики й рятувальники
Зараз найпопулярнішим захистом від гадюк є гумові чоботи, в них селяни навіть улітку вирушають у ліс чи на поле. Але на річку в “чижмах” не підеш. От і трапляються випадки укусів, іноді навіть отруйних. Гадюка звичайна, хоч і має отруту, що прирівнюється до гримучої змії, але при укусі випорскує її дуже мало. Тому організм людини здатен побороти її. Укус гадюки спричиняє такі симптоми, як наявність однієї чи двох маленьких точок проколу на шкірі, поява сильного болю. На місці укусу спочатку відчувається сверблячка, через 10–15 хвилин починає розвиватися набряк, який досягає свого максимуму через 10–12 годин із моменту укусу. Все це може супроводжуватись головним болем, нудотою, блюванням, порушенням зору, гарячкою, сонливістю, холодним потом, слабкістю, утрудненим диханням, легким болем лімфатичних вузлів. А в людей із послабленим імунітетом чи алергією укус гадюки може призвести до анафілактичного шоку й смерті. Спершу укус потрібно обробити перекисом водню, йодом або розчином марганцівки. Ні в якому разі не можна обробляти рану алкоголем чи припікати її. При можливості потрібно якнайменше рухатися та багато пити. Медики наголошують, що джгути накладати не треба. Дуже важливо якнайшвидше звернутися до лікарів.
Отож, не варто боятися гадюк, але бути обережними на природі чи біля водойм ми зобов’язані. І якщо вже стався прикрий випадок, то не займатися самолікуванням, а все ж звернутися до лікарні.
За матеріалами karpatskijobjektiv.com
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.