Найбільшими ворогами закарпатської безногої ящірки є ... люди

Коментарі (0)
На головну
Додати в закладки
Версія для друку

Справді, єдину на Закарпатті безногу ящірку – воротільницю часто помилково сприймають за змію. Найчастіше плутають веретільницю із закарпатською мідянкою, бо схожа до неї за забарвленням, або ж з гадюкою звичайною – подібні за розміром і формою голови. Та й мало хто знає, що у наших краях водиться безнога (!!!) ящірка, яка не становить для людини ніякої небезпеки.

Доцент кафедри зоології УжНУ Федір Куртяк називає ряд характерних для цього плазуна ознак, котрі і відрізняють веретільницю від змії: «Ця ящірка, на відміну від змії, має груднину. Властиве цим безногим плазунам і явище автотомії: відкидання, а, згодом, відновлення, хвоста. У веретільниці є руховими повіки. Змії ж змочують зорові органи язиком».

Веретільниця – невелика за розміром ящірка: з 20 – 29 сантиметрів. Хвіст складає біля половини довжини тіла, проте практично не відрізняється від тулуба. Доросла веретільниця забарвлена в бурі, коричневі або бронзові кольори, молоді особини – сріблясто-білі або кремові, з тонкими темними смугами. Боки темніші за спину, причому з віком стають світлішими. У шлюбний період самець веретільниці відрізняється забарвленням від самок: його тіло стає темнішого кольору і вкривається плямами червоного, бурого, синього кольорів. Таке блякле забарвлення веретільниці робить її малопомітною для людського ока. А насправді, за словами пана Куртяка, цих плазунів у краї немало. Останнє дослідження чисельності веретільниць, проведене науковцями ще у 70 роках минулого століття, показало, що безногі ящірки – одні з найчисельніших у краї плазунів. Зоолог зазначає, що їх чисельність збереглася високою і сьогодні, однак, у порівнянні з тими роками, зменшилася порядка у 17 разів.

Насправді, веретільниця є і одним з найпоширеніших плазунів на Закарпатті. Їхній ареал охоплює всю низовину краю. Зустріти безногих ящірок можна у у передгір'ї та у самих горах, однак, пан Федір зазначає, що власні спостереження вказують, що найвищою територією поширення веретільниць на Закарпатті є міжгірська Колочава. «Змієподібних» ящірок можна зустріти чи не повсюди: під копицями сіна, купою гілок, під старими пеньками, на огородах та, навіть, і в плодових садах. Тут плазуни живляться комахами, молюсками, дощовими червяками. Справді, пан Федір зазначає, що ящірка дуже призвичаїлася до людських осель і зовсім не боїться людей. Чого не можна сказати про останніх, які часто бачать у ній чи то отруйну тварину, чи різновид змій: мідянку чи гадюку. «Люди помилково навіть мідянку вважають отруйною змією і активно полюють на неї і часто, на жаль, їхньою жертвою стають і безногі ящірки, зовні дуже схожі на мідянок». Тому, попри птахів та полоза, у закарпатської веретільниці є, з впевненістю можна сказати, не менш грізний ворог – людина.

Однак, є і багато любителів «незвіданого» зі світу тварин, чи просто любителів плазунів, котрі з радістю заводять цю ящірку вдома. Федір Куртяк розповідає, що не раз утримував веретільницю у себе вдома. Однак, каже, ця тварина «якимось дивом» постійно вилазила з акваріуму: «чи не кожен ранок проходив у її пошуках». І це, до речі, попри надзвичайну малоактивність тварини: через це пан Федір називає веретільницю і нецікавою для домашнього утримування твариною. 

Ще раз нагадаємо, що веретільниця не отруйна. Не треба її лякатись, але не слід і тривожити задля розваги. Зуби в неї досить гострі, тож захистити себе вона в змозі.

Веретільниця – єдина на Закарпатті безнога ящірка на Зкарпатті. У фауні України її «родичкою» є ящірка «жовтопуз», але в неї зазвичай є недорозвинені задні кінцівки.

Ящірка "жовтопуз"

Ольга Борсук, Зелене Закарпаття