Небажані летючі гості в Закарпатській ОДА
Але кажанів бояться та вбивають, мабуть, через їх трішки злісний вигляд і неприємний голос, або ж через кілька міфів, які кружляють над цими беззахисними тваринками. Минулого тижня члени зоозахисної організації «Екотон» у прес-центрі «Закарпаття» розповідали про важливість збереження популяцій кажанів та закликали закарпатців не лякатись і не вбивати цих ссавців, котрі випадково залітають у людські оселі в пошуках зимівлі.
Щоб запевнити читачів у тому, що летючі миші потребують охорони, оскільки давним-давно занесені у Червону книгу України, а віднедавна присутні і в Червоній книзі Українських Карпат, і через різкі зміни клімату поступово зникають, Зелене Закарпаття разом із організацією «Екотон» відвідало 6-й поверх обласної державної адміністрації. Звідти прийшло повідомлення про те, що у коридорах з’явилося кілька особин червонокнижного кажана – ссавці у пошуках схованки на зимівлю потрапили в будівлю через відчинені вікна. Працівники ОДА на таких небажаних відвідувачів реагували по-різному – хтось співчутливо намагався допомогти зняти тваринок з вікон та стелі, хтось розповідав веселі історії про попередні «візити» кажанів, а хтось висовувався із сердитим виглядом з кабінетів і торохкотів на весь коридор, що летючих мишей треба вбивати, «патаму што ані тут лєтают, а здєсь женщіни бєрємєнниє ходят, пугаются», і швидко ховався за дверима, коли ми намагалися заперечити. Одна з таких «бєрємєнних женщін», активістка «Екотону» Наталія Маркович, саме безстрашно знімала малесеньку пискливу істоту з вікна. Тримала в руках, гладила, клала у шапку (куди вирішили поскладати кажанів, аби вони там притихли і заснули) – і анітрохи їх не боялася «вісників диявола», як називають цих тварин у народі.
«Екотонівці» уже мають досвід вигодовування цілої колонії кажанів, котра в грудні 2010 року залетіла у вікна фізичного факультету УжНУ. Працівники зоомузею – Арпад Крон та Юлія Войнарович – перемістили колонію із 120 особин у віварій, де колишній його завідувач Мирослав Маркович разом із робітниками доглядав за нею протягом зими. Зараз організація активно проводить роз’яснювальну кампанію з учнями та студентами, розміщує пінопластові будки для летючих мишей на горищах та верхніх поверхах високих будівель (наприклад, подивитися на таку «хатку» і дізнатися, як її виготовити власноруч, можна у зоомузеї УжНУ або ж в учасників «Екотону»).
Біолог та еколог Юлія Войнарович дала кілька порад читачам Зеленого Закарпаття, що робити у випадку, коли в оселю залетіли рукокрилі: «По перше, бажано закрити в інше приміщення домашніх тварин, оскільки вони, намагаючись впіймати кажана, можуть його поранити чи вбити. Слід вдягнути рукавиці, бо тваринка зі страху і в паніці може вкусити – вона ніколи сама не нападе, та буде захищатись, як і будь-які дикі звірі. Ні в якому разі не збивайте її віником чи ганчіркою! Якщо кажан сів на стіл чи долівку, його можна накрити коробкою і, просунувши знизу картонку, обережно таким чином закрити закрити. Того, що сів на штори чи стіну, треба зняти за тільце, щоб не пошкодити крил, і пересадити в коробку».
Якщо ви знайшли летючу мишу в теплий період року, звільніть її ввечері або вночі – активна тварина просто вилетить, якщо відкрити коробку на вулиці. Треба переконатися, що кажан полетів, а не сів на якусь поверхню (в межах досяжності котів), тому бажано все ж таки випускати його не з балкона. Якщо ж ваш неочікуваний гість сонний і в’ялий, треба його «розігріти». Візьміть в руку та потримайте до моменту, коли він почне активно рухатися і зможе полетіти.
«Зазвичай кажани потрапляють у житлові приміщення випадково. Нерідко таке трапляється з «недосвідченими» молодими тваринами або пораненими особинами, чи ослабленими внаслідок, наприклад, тривалої та холодної зими. Часом рукокрилі залітають у відкрите вікно, «захопившись» гонитвою за комахами. Взимку тварини можуть потрапляти до квартир у пошуках більш комфортного сховища. Вони є абсолютно неагресивними та безпечними, незважаючи на досить моторошний вигляд. Але, на жаль, щороку летючих мишей стає усе менше і менше, бо глобальне потепління негативно впливає на життєвий цикл тварин, котрі проводять зиму у сплячці – вони по кілька разів прокидаються і часто гинуть цілими колоніями у пошуках їжі та нового місця для зимівлі,» – розповідає Юлія Войнарович.
Узимку, коли будинки утеплюють, кажани прокидаються від шуму ремонтних робіт і самі вилітають із щілин. Часто не встигають вибратися, і будівельники замуровують їх у пастці. Прокинутися можуть і через відлигу, а в підземеллях – через екскурсії. Вилітають на мороз та гинуть, бо різкий перепад температури для них фатальний. Від денного світла рукокрилі стають дратівливими, тому знову залягти у сплячку не здатні, а в холодну пору року комах для поживи немає.
А ось плодючість кажанів є вкрай низькою, тим більше, що одна самка здатна виносити і виростити переважно лише одне дитинча, котре є дуже вразливим. Велике їх скупчення не є ознакою масового розмноження або спалаху чисельності цих тварин. Це означає, що сховище, в якому розташовується колонія, відповідає певним параметрам та до нього збирається велика кількість летючих мишей, нерідко із значної за площею території, із значної відстані. Наприклад, одне горище може бути єдиним прихистком кажанів певного виду у районі чи області. Потурбувавши таку колонію або зруйнувавши її сховище, можна завдати непоправної шкоди популяції кажанів та екосистемам цілого регіону.
Якщо ви натрапили на колонію кажанів чи знайшли хвору, поранену особину, або ж просто не в стані впіймати тваринку, котра залетіла у вашу оселю, зверніться за допомогою до організації «Екотон» (Юлія Войнарович – 093-76-05-880; Мирослав Маркович – 099-97-29-387 ) або безпосередньо на біологічний факультет чи зоомузей УжНУ ((0312) 61-66-50).
.JPG)
Довідка:
Кажани, або лиликовиді (Microchiroptera) – підряд ссавців з ряду лиликоподібних, або рукокрилих (Vespertilioniformes, або Chiroptera). Наука, що вивчає кажанів, називається хіроптерологія. Завдяки здатності до польоту кажани поширені по всіх куточках Землі. Існує близько 1000 їх видів, і кажани становлять майже одну чверть усіх сучасних видів ссавців. В Україні представлені підковиками і кількома родами з родини лиликових (Vespertilionidae) – всього 26 видів.
Довжина тіла від 2,5 до 14 см. Кажани або летючі миші є комахоїдними рукокрилими, що харчуються в основному комахами. Кажани добре бачать, але орієнтуються вони у просторі, випускаючи локаційні сигнали у вигляді коротких ультразвукових імпульсів частотою 20-120 кГц і тривалістю 0,2-100 мс. Це нічні тварини. Види, що мешкають у країнах з помірним кліматом, впадають у зимову сплячку – гібернацію.
Усі види кажанів України занесені до Червоної книги України і усі вони знаходяться під охороною національного законодавства – законів України «Про Червону книгу України», «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища». Особливий охоронний статус цих тварин визначено також національними законами про приєднання до відповідних міжнародних договорів. За кордоном, зокрема в Нідерландах, при зведенні багатоповерхівок роблять ніші, в яких могли б селитися кажани.
Вероніка Брудка, Зелене Закарпаття
Світлини автора та Юлії Войнарович
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.