Закарпатський заєць є унікальним, бо єдиний зі свого роду у нашому краї
У 50 – 60 рр. місцеві вчені робили спробу акліматизувати на Закарпатті його найближчого родича – зайця-біляка. Це дійсно лісовий звір: живе в суворих умовах Якутії та Сибіру. Саме звідси партію біляків в 90 особин було завезено біологами в район Полонини Руної та Говерли. Однак, уже через короткий відрізок часу їх не стало. “ Коли його привезли у наші краї, то зима почалася пізно. Він змінив літню шерсть на зимову: білосніжну. Серед оголеного, але ще не засніженого лісу біленький став прекрасною мішенню для хижаків та мисливців”, – розповідає головну причину зникнення цієї популяції доцент кафедри зоології УжНУ Олександр Корчинський. Науковець розповідає, що у ті роки біологи спостерігали навіть перший приплід біляка в закарпатських лісах, але вже за кілька місяців все його потомство ніби «розчинилося» серед інших: просто не витримало природної конкуренції.
Дуже схожою є ситуація на Закарпатті з ще одним представником зайцевих – кроликом. В Україну, а саме в Херсонську, Одеську та Миколаївську області ця тварина була завезена ще в 19 столітті. Тут вони добре прижилися, однак чисельність їх не зростає. Причиною цьому пан Олександр називає постійні сільськогосподарські роботи та біологічні обробки на їхніх чорноземах, а кролик – це ж норкова тварина, тож це не заважає його існуванню. Спроби завезти кроля з півдня України на Закарпаття були зроблені теж в 50 роках, і теж не дали позитивного результату. Вже за незначний період кроля на Закарпатті не стало. "У нас дуже високо залягають грунтові води, тому кролі не можуть безпечно будувати свої нори. Лише побудували – нахлинула грунтова вода і все змила”, – пояснює пан Олександр Корчинський.
Зоолог зауважує, що в Україні, за розумного господарювання, можна створити всі умови не лише для хорошого існування кролів, але й для їхнього розплоду ( у нього за рік декілька виплодів). І це попри щорічний відстріл цих тварин. “Кролик, так би мовити, “економна” тварина: щільно заселяє певну територію і його основною кормовою базою є трав'яниста рослинність, яку він використовує без залишку. Має хороший репродуктивний потенціал”, – каже пан Олександр. Так, в Німеччині, до прикладу, щороку відстрілюють порядка млн. кроликів, в США – 15 млн, однак чисельність їх лише збільшується. В Австралії завезли лише 15 особин цієї тварини, однак вони розплодилися настільки, що стали конкурентами вівців”, – розповідає зоолог.
Єдиного на сьогодні представника зайцевих на Закарпатті – зайця-русака лісовим назвати важко. За словами зоолога, він більше полюбляє розріджені ліси, або території не густо засаджені деревами. Належить до великих зайців: довжина тіла 57 – 68 см; маса 4 – 6 кг, рідко – до 7 кг. Зараз русак має вохристо-сіре, буре, коричневе, вохристо-руде або оливково-буре та інших відтінків забарвлення (зимове хутро небагато світліше річного). Для русака характерні великі темні пестрини, утворені кінцями волосся підшерстя. Шерсть русака блискуча, шовковиста, помітно звита. Навколо очей цього зайця білі кільця. Кінчики вух круглий рік чорні. Голова, кінчики вух і передня частина спини і взимку залишаються темними. До речі, в русака відсутній і статевий деморфізм у забарвленні.
Попри те, що заєць-русак в краї, та й по цілій Україні загалом, є одним з основних хутрових тварин, охоронного статусу він не має, тож і до Червоних книг України та Карпат не занесений. Чому? По-перше, у нього хороший репродуктивний потенціал: може принести 3 – 4 виплоди за рік, у кожному з яких по 5 – 7 і більше малят. По-друге, як зазначає пан Олексанр: “Ті види, що в нас офіційно вважаються мисливськими є у всіх на виду, тож про зменшення їх чисельності одразу б’ють на сполох. Важко всежити за тими, хто не “під пицілом”.
Ольга Борсук, Зелене Закарпаття
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.