Закарпатських медуз важко впіймати
Вперше їх появу зафіксували кілька років тому у Дніпрі недалеко від Києва. Як прісноводні медузи потрапили у Закарпаття, де за ними можна поспостерігати та чи становлять вони небезпеку для людей, розповість нам Куртяк Федір Федорович, кандидат біологічних наук, завідувач кафедри зоології біологічного факультету УжНУ.
– Медузи населяли первісні океани щонайменше 500 мільйонів років, тому вважаються одними з найстаріших багатоклітинних тварин. Вперше вид прісноводних медуз Краспедакуста (Craspedacusta) виявили в Лондоні, у басейні ботанічного саду. Він поширений по всій Європі, навіть у північніших районах, ніж наш – у Нідерландах, до прикладу. Кілька років тому через різке збільшення їх кількості у Москві-ріці російська преса кишіла міфами й схвильованими публікаціями. Офіційно зареєстрованими медузи є і в Україні, у тому числі й на Закарпатті. Аспірант нашої кафедри уже пробував зловити медуз у Радванському кар’єрі, але поки це йому не вдалося.
Вид Краспедакуста, найширше представлений у нашому краї, проживає переважно у стоячих і слабопроточних водах. Прісноводні медузи невеликі за розмірами – від 2 до 4 см у діаметрі, мають жалкі клітини, котрі для людей не становлять ніякої небезпеки, адже Краспедакуста живиться планктоном. Лише деякі види морських медуз отруйні, і це легко можна визначити за яскравим забарвленням, тому прісноводні – безбарвні.
Узагалі клас Кишковопорожнинні, до яких належать закарпатські медузи, у нас доволі поширений, тому не варто дивуватися, коли час від часу ви зустрічаєте цих тварин у місцевих водоймах. Чому не постійно? Бо медузи – циклічні гідроїдні створіння, і більшість свого життя перебувають у стадії поліпів. Феномен фаз гідри-медузи ще не до кінця вивчений, тому не можна на всі сто запевняти, що, наприклад, 15 років вони знаходяться у поліпоїдній фазі на дні водойм, а потім переходять у стадію саме медузи – все залежить від середовища проживання, тому й цикл проходить нерегулярно. Оптимальні умови для росту й перетворення поліпів у медузу – не лише відповідна температура, а й чистота та заселеність водойм, наявність тих чи інших мінералів, мікроорганізмів.
Завезли поліпи у наші водойми, найімовірніше, разом з рибами. Також буває, що личинки переносять птахи при перельотах. Люди, натрапивши на них, переважно не звертають увагу, оскільки для нефахівців гідроїдні – просто слиз чи грибок. Тобто гідру бачили всі, та про те, що з неї у відповідних умовах може розвинутися Краспедакуста чи якийсь інший представник Кишковопорожнинних, знає далеко не кожен. Звісно, що міфів навколо вперше побаченої тварини через це незнання утворюється багато. Хочу наголосити, що спеціально їх у водойми ніхто не запускає, отруйних видів у нас нема, тому лякатися нема чого.
Роман Різак, ужгородський фрідайвер із 15-річним стажем, розповів, що уже давно бачив медуз у закарпатських озерах: "Ці тварини – не новинка у нашому краї, як думає більшість людей. Просто не у всіх водоймах вони бувають, та й часто плавають на різних глибинах – у Дідові, наприклад, медуз можна знайти на глибині до 4 м, а на кар’єрі взагалі переважно до 1 м, тобто майже на поверхні. Мені цікаво просто спостерігати за цими істотами, тим більше, що кількісно їх не так багато. У мене гідрокостюм, тому й не боюся, що ужалять. Та й не думаю, що вони чимось узагалі можуть зашкодити".
Вид Краспедакуста можна тримати й у холодноводному акваріумі, але він не потерпить сусідства рибок та крабів. Догляд за медузами непростий – акваріум повинен бути із слабою циркуляцією води, мати спеціальні місця, де могли б розвиватися поліпи. Годувати можна зоопланктоном, а коли підростуть – артемією. Прісноводна медуза у акваріумі проходить всі ті стадії народження і росту, що і її морські родичі. Звісно, процес їх розведення складний і тривалий, але ці створіння надзвичайно цікаві й красиві, тому спробувати варто.
Вероніка Брудка, Зелене Закарпаття
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.