Головна Історії з життя І знову про стереотипи про бійцівські породи собак – на історії

І знову про стереотипи про бійцівські породи собак – на історії

Попри те, що зоозахисні організації і самі господарі бійцівських порід собак не раз розвіювали міфи про «страхітливість» цих чотирилапих, немало люду донині мислить стереотипно – такий пес нічого хорошого з себе не представляє. Це історії, яку волонтер ГО «Допоможи другу» Маріша Пилявська, розповідає на своїй сторінці Вконтакті, теж реально змальовує проблему стереотипного мислення, відповідно- поводження, з такими собаками. Пряма мова.
 І знову про стереотипи про бійцівські породи собак – на історії

«Близько тижня тому до нас звернулися люди – знайшли стаффордширського тер'єра. Пес тинявся по вулиці без господарів. Люди забрали собаку у вольєр.

Ми дали оголошення в соціальних мережах і вже протягом години передзвонив молодий чоловік з клубу "Athletic Dogs", Євгеній. Повідомив, що знає господаря песика, якого, як виявилося звуть Цезар. Того ж вечора собаку забрали господарі. І ми, і ті, хто знайшов його, були раді і вдячні небайдужим людям, що все так швидко вирішилося. Затьмарювала ситуацію лише одна деталь – жінка, яка віддавала собаку, почула, як хлопці щось говорили про його участь у собачих боях. Сподівалися, що вона щось не так зрозуміла ...

Але не все так просто. Через кілька днів Женя повідомив сумну новину. Господарі, з незрозумілих причин, вирішили приспати Цезаря, але він пошкодував собаку і тимчасово забрав до себе. Побоювання щодо боїв підтвердилися, оскільки під час купання на Цезарі виявили шрами ((. Почалися пошуки нових господарів. Ми сполохали практично всіх знайомих, ті, в свою чергу, своїх. Багато відмовлялися, оскільки представників бійцівських порід вважають небезпечними. Деякі цікавилися, але їм забрати собаку відразу не дозволяли обставини. Давати оголошення в газету побоювалися, щоб пес знову не потрапила в погані руки. Нарешті начебто знайшлася жінка, готова взяти собаку. Але за ці дні сім'я вже прив'язалася до тварини і вирішили залишити його у себе.
У сім'ї Жені та Манюні вже є дві собачки цієї ж породи, з якими Цезар швидко порозумівся. Молоді люди люблять і вміють з ними звертатись, і, що найголовніше, вважають його членом сім'ї. Так що складно уявити, де б тварині могло бути краще.

Засмучують дві речі. По-перше, я ніколи не зрозумію як можна, як взагалі може прийти в голову, завести тварину, яка тебе любить і довіряє, щоб змушувати її заподіювати біль іншим і ризикувати собою просто заради забави .... По-друге, у багатьох людей якесь упереджене ставлення до багатьох порід собак. Мовляв, якщо вівчарка, значить вона супер- розумна, з народження знає всі команди і охороняє двір, в якому віці вона б туди не потрапила. Якщо стафф, значить вбиває все живе довкола…. Це не так. Знаю багато невихованих і зовсім не сторожових вівчарок, які інтелектом поступаються більшості "Унгварський сторожових")). Унашої родини є старенька напів- стафф, знайдена на вулиці кинутою і виснаженою. Найдобріший і геніальний собака, якого виявилося легко багато чому навчити у вже дорослому віці. Поведінка собаки багато в чому залежить від господаря. Тварину, як і дитину, потрібно виховувати, показувати що можна, а що не можна, а не просто покладатися на якісь уявні і дуже перебільшені людьми особливості порід» – пише Маріша Пилявська на сайті організації «Допоможи другу».

«Зелене Закарпаття» теж пробувало розвіювати міф про страхітливість і жорстокість бійцівських порід собак публікацією з життя ужгородської сім’ї, в якій такі чотирилапі не просто живуть не перший рік, а їдять, сплять разом з маленькою дитиною.

24.07.2014 12:00:07

Коментарі

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.


×
Авторизація