Історія собаки-самоїда, котрого шукав увесь Ужгород
Собака з’явився у будинку як подарунок: у день народження доньки пан Анатолій приніс жінці давню мрію – маленьке цуценя. На питання, чому саме самоїда, чоловік відповів, що якось переглядав зі своїм американським товаришем рідкісні породи собак і натрапив саме на цю їздову і …закохався.
Цуценя привезли Анатолію з Харкова. Родина назвала його досить таки незвично: Єлгач. Єлга – так зветься річка батьківщини цієї породи. Як представник якутських порід, собака має спокійний і врівноважений характер. До того, Єлгач ріс разом з донькою господарів (обидвом зараз по 5), тож є справжнім «плюшевим ведмедиком». Господарі не обмежували свободу собаки, тому Єльгач вільно гуляв по фасаду будинку.
«Зник собака десь у проміжку з 3 по 8 годину, – каже пані Таїса. – Ще у 3 чоловік виглянув на фасад і наш собака лежав на веранді. Вранці його вже ніде не було». У дворі великий паркан і у ньому немає ні однієї щілини, то ж зникнення Єлгача для господарів було справжнім дивом.
І тут розпочалися, як каже пані Таїса, шалені пошуки. У перший день родина написала заяву про зникнення дорогого собаки у міліцію. А потім три тижні розклеювання оголошень по місту, їх розміщення у ЗМІ, у соцмережах, телефонні дзвінки у всі, можливо проінформовані про їхню пропажу, інстанції. На пошуки собаки, за словами його господині, витратили більше тисячі гривень. А нервові витрати господарів і не злічити. «Неакдекватних людей, котрі дзвонили з метою перевірити нашу психологічну витривалість чи просто отримати нагороду, було просто купа. Особливо у перший тиждень пошуків», – каже пані Таїса.
На другий тиждень пошуків дзвінків уже поменшало. Громадськість, як то часто буває, почала втрачати інтерес до цієї ситуації. Та сім’я берегла надії знайти свого чотирилапого.
Одного дня пані Таїсі подзвонила жінка і сказала, що бачила схожу собаку у районі Шахти і назвала точну адресу. За кілька годин подзвонив чоловік і повідомив ту саму інформацію. «Ми вже настрожено ставилися до різних дзвінків, але тут зрозуміли: в один день різні люди повідомили про одне і теж саме місцезнаходження собаки. Щось підказувало, що таких співпадінь не буває», – розповідає господар.
Пан Анатолій цілий вечір спостерігав за подвір'ям, де, за повідомленням людей, був їх собака, та свого Єлгача так і не побачив. Лише наступного дня самоїда «випустили» з будинку. Пан Анатолій каже, що одразу впізнав Єлгача. Через маленьку щілину у паркані покликав собаку, та це помітила господиня будинку. Ні прохання показати родове клеймо на собаці, ні документи на її власність, ні назвати прізвисько собаки нові «господарі» не бажали. Лише повідомили, що собака у їхній власності вже 2,5 роки і повністю слухає їхні команди. На питання, як собака у них з’явився, «господарі» придумовували з десяток версій. Аби доказати свою приналежність собаки та забрати свого, Таїсі та Анатолію довелося викликати міліцію. «Повернути своє все-таки вдалося, хоч це і виявилося важче, ніж навіть уявлялося», – зізнаються справжні господарі Єлгача.
Як собака опинився у чужому дворі, з якою метою, та чи зреагують правоохоронні органи на заяву господарів – сьогодні невідомо. Та цим господарі і не переймаються зараз. Просто радіють поверненню улюбленця в сім’ю і намагаються повернути Єлгачу здоровий апетит та грайливий настрій.
Ольга Борсук, Зелене Закарпаття
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.