Лемінги п'ять разів вимирали через потепління клімату в Європі
Як випливає з публікації групи європейських біологів, кожен раз на зміну вимерлим лемінгам приходив генетично змінений різновид того самого виду. Раніше палеонтологи вважали, що дрібні ссавці в Європі не були схильні настільки до різких змін в ході пізнього плейстоцену.
Вчені проаналізували ДНК останків виду Dicrostonyx torquarus з печер в Бельгії і здивувалися отриманими результатами. «Ми очікували, що там буде виявлена ??в цілому одна популяція, яка зберігалася протягом тривалого часу», – говорить учасник групи доктор Іан Барнс з Королівського інституту Холлоуей в Саррі. Замість цього аналіз виявив генетично різні популяції лемінгів, які мешкали в цих печерах у різні періоди часу протягом пізнього плейстоцену, 11 700 – 126 000 років тому.
Це означає, що популяції лемінгів знищувалися багато разів і знову виникали, поповнювані за рахунок реколонізації зі Східної Європи та Росії. Публікація в журналі Proceedings of the Natural Academy of Sciences розповідає, що масові вимирання відбувалися в періоди швидкого потепління на схилі останнього льодовикового періоду. Вчені припускають, що швидкі зміни клімату заважали лемінгам пристосуватися до зміни рослинності, яка є їх головним джерелом їжі.
Хоча після кожного такого регіонального вимирання лемінги поверталися в печери в Бельгії, їх генетична різноманітність зменшувалося. «Тільки на одному з розкопок в Бельгії ми спостерігаємо дивовижну генетичну різноманітність, яка не йде ні в яке порівняння з генетично сучасними лемінгами», – зауважує доктор Барнс. В кінці пізнього плейстоцену лемінги, що мешкали в Західній Європі, відступили на північний схід до узбережжя Льодовикового океану, де досі мешкають сучасні лемінги.
Отримані результати можуть пролити світло на те, чому багато видів європейської мегафауни, в тому числі мамонти, печерні ведмеді і гієни вимерли в той же період. Суперечка про те, що призвело до їх зникнення – втручання людини чи природні причини, ведеться вже довгі роки.
Колишні дослідження свідчать, що в Австралії поява людини стала основною причиною зникнення мегафауни. У Європі питання залишається, за словами доктора Барнса, в основному відкритим. Людина не цікавилася настільки дрібними ссавцями як джерелом їжі і тому їхня доля може стати індикатором загальної нестабільності фауни в період пізнього плейстоцену. Ці результати підтверджують теорію про те, що різкі зміни клімату, а не антропогенні фактори, стали причиною масових вимирань великих і дрібних ссавців в Європі в пізній льодовиковий період.
За матеріалами сайту "cikave.org.ua"
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.