Гепард – чемпіон з гальмування
Таких високих показників не мають не те що інші тварини, наприклад, собаки чи спортивні коні, а й далеко не кожен спортивний автомобіль може зрівнятися з його величністю гепардом. До сих пір зоологи були впевнені, що статус неймовірно вправного мисливця гепарди заробили собі за рахунок швидкості бігу, оскільки ніяка тварина не наздожене гепарда і не втече від нього. Британські вчені розробили спеціальні високотехнологічні нашийники, щоб перевірити цю теорію, бо раніше дослідження ніколи в диких умовах не проводилися, і виявилось, що головна перевага гепарда – вміння бути маневреним і правильно не тільки розганятися, а й гальмувати.
Нашийники розроблялися командою науковців під керівництвом Алана Уілсона, професора Королівського ветеринарного коледжу в Хатсвілді, близько 10 років. За словами вченого, для того, щоб максимально точно простежити місцезнаходження “спринтера” у будь-який момент, його швидкість і напрямок руху, у ці пристрої довелося вбудувати безліч сенсорів, серед яких датчики GPS, вимірювачі моменту інерції, датчики прискорення, гіроскопи, магнітометри… Кожен із необхідних для дослідження параметрів вимірюється зоологами 300 разів на секунду, щоб слідкувати за поведінкою тварини в реальному часі. Використовуючи ці параметри, можна визначити потужність, яку розвиває звір, сили, які діють при цьому, а також зчеплення лап з грунтом.
Учасники наукової групи відправилися в Ботсвану, на південь Африки, і відловили 5 у майбутньому піддослідних гепардів на схід від дельти Окаванго. На кожного з гепардів було одягнено розроблений зоологами нашийник, і після цього команда Уілсона спостерігала за зміною параметрів руху тварин з автомобіля та легкомоторного літака. Це здійснювалося за рахунок радіоприймачів, заздалегідь встановлених у транспортних засобів, які реєстрували сигнали, що надходили від незвичайних нашийників.
Спостереження проводилися на протязі цілих 17 місяців, але кропітка праця дала свої плоди: про поведінку гепардів в умовах дикої природи було з’ясовано багато неочікуваних, навіть шокуючих фактів. Наприклад, на великий подив Уілсона, виявилось, що в дикій природі гепарди полюють далеко не на максимальній швидкості, середній показник якої становив всього лише 50 км/год. Хижаки й справді інколи розвивали швидкість до 90 км/год, але траплялося це тільки 1-2 рази на день на коротких дистанціях довжиною близько 173 м впродовж 1-2 секунд. Окрім того, дослідження показали, що основний секрет гепардів – маневреність, здатність влучно змінювати напрямок руху, прискорювати рух і, коли це необхідно, гальмувати.
Один із інструментів, які забезпечують гепардам можливість вправно гальмувати, – їхні кігті. Вони втягуються у проміжки між подушечками пальців лише частово, що взагалі не характерно для представників родини котячих, а тому завдяки ним на різких маневрах забезпечується надійний контакт з грунтом. У цій справі гепарди навіть побили рекорди спеціально тренованих для гри в кінне поло коней. До того ж, бігунам притаманний надзвичайно гнучкий хребет, який дозволяє розподіляти навантаження на тіло так, що на найбільш хитромудрих поворотах і віражах землі торкаються усі чотири лапи тварини. Таким чином, зчеплення гепардових лап з грунтом краще, ніж у будь-якої автомобільної шини. М’язи лап, які складають 45% маси тіла, неймовірно сильні, а тому мускулатура при швидкому русі відіграє дуже важливу роль. В момент максимального прискорення найшвидший із піддослідних гепардів британських дослідників розвивав потужність до 100 Вт на кілограм маси тіла, що, для порівняння, у чотири рази перевищує показник ямайського спортсмена Усейна Болта, багаторазового олімпійського чемпіона та чемпіона з бігу на короткі дистанції. Не менш важливим результатом дослідження виявилося те, що гепарди полюють і в густих чагарниках, а не лише на відкритій місцевості, як вважалося раніше, тобто успіх у полюванні їм приносить все ж таки вертлявість, а не швидкість.
За матеріалами сайту cikave.org.ua
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.