Хто населяє закарпатську Уж?

Коментарі (0)
На головну
Додати в закладки
Версія для друку

Як виявляється, наша Уж не така вже й забруднена природна водойма – спеціаліст каже, що за результатами проведення аналізу вод Закарпаття 2000 року,  Уж займає середнє місце. Як наслідок – річкова фауна тут не бідна. Однак, деякі її представники і є живими доказами того, що водойма місцями є заболоченою і замуленою.

Найперше, і найбагатше тутешнє царстово – це іхтіофауна. Офіційно, зауважує зоолог, тут 77 видів риб, однак це дані десятилітньої давності – немало з них вимерли, або були невдало інтродуковані. Сьогодні тут з біля 40- 50 видів. Серед них домінуючими назвав голованя, підуста, марену звичайну та балканську, які охороняються Червоною Книгою України тощо. А от вважати, що під мостом плаває форель – помилково, переконує Федір Куртяк. «Форель струмкова – вид нашої іхтіофауни та форель райдужна – привезена до нас – зустрічаються набагато вище за течією, у гірських водах. У районі мосту плаває головань,ось його і плутають з фореллю».

Купаючись в Ужі, можна натрапити і на раків – вузькопалого та широкопалого їх представника. Перший вид - Astacus leptodactylus – європейський вид, штучно заселений в Уж. Він  помітно витіснив нашого – широкопалого (Astacus astacus) рака, який сьогодні має охоронний статус. Однак, переконує зоолог, побачити в Ужі можна сьогодні обидвох – у рівнинних водах вузькопалого, широкопалого – у верхніх річках. « Раки є показниками якості води. Їх не зустрінеш у надто забруднених водоймах, тому радує, що вони ще є на Ужі. Я навіть знаю місця, де колись їх було маса, а нині, у зв’язку з банальним органічним забрудненням води, вони не зустрічаються у принципі. Це стосується таких невеликих річок, як Хустець, Веля, Боронявка тощо. За останні роки маленькі ріки у селах перетворилися на звалище для сміття – це і стало головною причиною гибелі тварин. », – розповідає зоолог.

Вузькопалий рак

Його широкопалий родич

Немає чого боятися гадюки на Ужі – зоолог переконує, що тут її не зустріти. Її через зовнішню схожість часто плутають з водяним вужем – масово представленим тут видом, оскільки вуж водяний – любитель швидкої течії і наша «бистра» ріка йому до вподоби. Це повністю безпечний для людини плазун. Є на Ужі, однак уже в значно менших кількостях, і вуж звичайний – теж безпечний представник фауни.

Не рідко почуєш на Ужі і квакання озерних жаб – свідків заболоченості водойми, яку населяють. «Ріка стала мілководною, в першу чергу, через те ж органічне забруднення. Органічні викиди перегнивають – забирають частину кисню – водойма стає більш «болотоподібною», аніж річковою, отож і «рай» для жаб».

Ще одним свідком заболоченості окремих територій Ужа є черепаха – Європейська болотна черепаха (Emys orbicularis). Побачити на річці її можна рідко з двох на те причин – це тварина, яка веде достатньо потаємний спосіб життя, а тому рідко попадає «на око». «Їх у невеликих кількостях на Ужі, бо основна маса – в озерах Боздошського парку, звідкіля течією їх і приносить до річки. А в природі закарпаття це достатньо чисельний вид», – пояснює Федір Куртяк.

Орнітофауна річки не багата – в основному це різновидові качки. За перекочівну територію облюбували Уж мартини, подеколи – лебеді.

Із ссавців на Ужі можна побачити кутору (Neomys) – комахоїдну тваринку, сигнальника про ту ж заболоченість території. Немало тут і бобрів (Castor) – водних гризунів і шкідників, по котрих, як повідомляє зоолог, з десяток років взагалі відомо не було, а вже сьогодні їх на Ужі немало. «Вони приходять до нас з Європи. Мають охоронний статус, тому, попри свою шкоду, не підлягають «чистці» і розмножуються у великих кількостях».

Малий шкідкик нашших водойм – бобер

Немало і небагато, а, так би мовити, з кожного виду водяної фауни по виду – таким є зоосвіт нашої Уж. І попри чи не щоденні сперечання вчених та любителів природи про те, що могло б тут жити, якби не та, чи інша проблема, варто просто пам’ятати, що внутрішню гармонію природи людині ніколи не зрозуміти. Тому і втручатися в неї не варто. Людські діяння – мовится і про будівництва міні- ГЕС, і про штучні зариблення «чужаками», чого торкнемося у наступних наших публікаціях – можуть призвести до гибелі того, що оточує нас щодня.

Зелене Закарпаття