Отруєння собак на вулицях Ужгорода – сенс, ціна та результат такої "розправи" над тваринами
Собаки на вулицях міста – розуміння влади, зоозахисників та громадськості
Вирішення питання безпритульних собак в Ужгороді не бачить не те що свого кінця, але і початку. Найперше, через те, що влада- зоозахисні організації- громадськість не можуть дійти згоди щодо методу, яким зменшити кількість тварин, котрі спокійно розгулюють вулицями нашого міста. Ні, сам метод то є – стерилізація собак для уникнення приплоду нових чотирилапих, – але він поки не у дії. І з багатьох на те причин. У керівників міста або розуміння гостроти проблеми, або коштів на цивілізоване її вирішення, або робочих рук, хто б займався цим, не має. Притулок для тварин у місті «добудовується» владою з року в рік і за більші і більші кошти… А поки «проводиться» будівництво, аби майбутніх поселенців туди було менше, а то і перед приїздами у місто якихось високопосадовців, тварин потроху прибирають з вулиць варварськими методами.
Зоозахисники, зрозуміло, втратили надію на майбутній притулок і сили на пояснення, що шляхом отруєння 10-20 собак у місяць проблему безпритульних тварин у місті не вирішити, тож наразі самостійно збирають кошти, на них оперують тварин і шукають їм господарів. Велику допомогу у цій справі їм надали закордонні ветеринари з ГО «Чотири лапи», які тоді власними силами простерилізували 300 собак. Як вони і заявляли на прес-конференціях, для Ужгорода їхня робота мала бути свого роду стартом у цій справі, однак, як бачимо, продовження гуманної боротьби з кількістю безпритульних тварин немає, а тварин на вулицях за всіма природніми законами лише більшає.
На жаль, з ними більшає і людське нерозуміння суті проблеми та варварські методи розправи над тваринами. Слово «доґхантери» останнім часом в Україні вживається, погодьтеся, куди частіше за «зоозахисник». Собак багато, владі байдуже, поодинокі зоозахисники самотужки нічого не зроблять, тому маса інстинктивно «самозберігається», а вже якими методами – часу задумовуватися над цим немає. І тут є своє раціо, та не враховано багато «але».
По-перше, собаки не валяться з небес і не ростуть на кшталт бурянів, тож більшість з них, або їхні предки – колишні домашні «улюбленці». Доказ цьому – хоча б та ж історія на цьогорічному «Міс-кіс», коли бабуся видавала своїх кошенят за знайдених нею на вулиці і просила зоозахисників прихистити тварин, а потім просто залишила малих на столі та пішла. По-друге, якщо враховувати те, що більшість скаже – чому я маю страждати через те, що хтось колись викинув собаку чи кота, – хтось страждає через те, що ми кидаємо сміття посеред вулиці. По-третє, опитування в Одесі в 2009 році показало, що нанесення фізичних пошкоджень безпритульними тваринами лише на 3 відсотки (!!!) перевищує аналогічні від домашніх тварин. По-четверте, отруєння кількох собак не зменшить їхню чисельність навіть у найближчому майбутньому. «На територію одної стерилізованої і соціалізованої собаки, котру отруїли, прийде п'ять напівдиких, котрі, до того ж, матимуть свій приплід по кілька разів на рік. Це не суха статистика – я Вам розповідаю реальний випадок, який ми спостерігали у нашому місті на вулиці Легоцького», – каже Вероніка Брудка, волонерГО “БАРБОС”. І це лише основні причини, чому отруїти собаку, яка побігла вчора за Вашим велосипедом не можна, про варварство цього вчинка взагалі не йдеться. Мораль нині не в моді...
Масла у вогонь, у якому палає ця ужгородська проблема, таки вдало підливають журналісти. «Публікації» мають «відеофакти», на яких, за словами їхніми авторів, «собаки кидаються на все, що рухається». Насправді ж, зграя собак кидалася… на авто проїжджої частини і на цих же відео чітко видно, як чотирилапі оббігали (!!!) дитячі візки. Реакція на «матеріал» відповідна і миттєва – коментарі «про потребу утилізації» собак зашкалюють. Ще б пак, масу лише налякай… Маріша Пилявська, волонтер ГО «Допоможи другу» каже, що нещодавно рятували від отрути собак у мікрорайоні Шахта.
Як то кажуть – «одне лічать, а інше калічать»
«Зменшуючи чисельність собак їхніми отруєннями, люди роблять гірше лише собі. Найперше, попри отруйний «капкан» може проходити Ваш собака, зрештою, Ваша дитина...», – справедливо запевняють зоозахисники.
Як показує досвід минулих років, місця, де доґхантери, не побоїмося цього слова, розправляються над тваринами, є одними з найбагатолюдніших у місті. «Ну, якщо подумати, то тварин підгодовують де? На ринках, біля багатоповерхівок, відповідно, вони і живуть не далеко… Тож і дзвінки про отруєння надходили нам часто з районів Корятовича, «Білочки», Гагаріна, Нового району…», – каже Маріша Пилявська. Справді, страждають чотирилапі «поселенці» саме біля багатолюдних місць. Та і не лише вони...
Два роки тому так «розправилися» з цілою собачою сім'єю з 4 цуценят та дорослої особини прямо в центрі міста - на площі Корятовича
Дзвінки про отруєння тварини, як розповідають зоозахисники, найчастіш надходять від молодих мам. Звичайно, ніхто з адекватних батьків не побажав би своїй дитині побачити картину агонії собаки – для дорослої психіки це не легко, тоді ж про дитячу що казати. «У нас був випадок, коли отруєний пес гриз зубами… асфальт. Ось у буквальному сенсі. Він відгризав каміння, кров текла деснами… Таким чином він одним страшним болем заглушав інший – той, який палав від отрути, який була всередині нього. На це неможливо було дивитися», – розповідає голова ГО «Допоможи другу» Віра Романова.
А випадків, коли тварин труїли поблизу шкіл та садків у місті, теж багато. Минулого року, наприкінці осені, в редакцію подзвонила схвильована жінка з вулиці Заньковецької і сказала, що біля її під’їзду в конвульсіях б’ється собака, а «вранці вже кількох мертвих забрали двірники». Поблизу, на цій же вулиці, дві школи (!!!). Того ж періоду, минулої осені, зоозахисники та ветеринари отримували по 5- 6 тривожних дзвінків з різницею у кілька днів з інформацією про отруєння собак на територіях Ужгородської гімназії та школи № 8.
Кадри, зроблені минулої осені зоозахисниками з "Допоможи другу". На обидвох світлинах бачимо впізнавані ужгородцями дитячі навчальні заклади
Як рятувати отруєного собаку, і чи є можливість взагалі
Напевне, кожен ужгородець, на жаль, бачив муки отруєного собаки. Звичайно, ознаки отруєння, ступінь їхнього проявлення і тривалість страждань собаки залежить як від віку тварини, так і від препарату, який використаний з метою її вбивства. Та є такі, за якими можна зробити однозначний висновок, що собака під впливом отрути. «Найперше, у собак частішає дихання. У них починається надзвичайна активність – кидаються в сторони, біжать з великою швидкістю куди очі дивляться. Вже згодом у тварини може піти з рота піна, а то і піна з кров’ю. При втраті сил собака падає на землю, починаються судоми, які переростають в агонію – від болю він пронизливо кричить, гризе землю, кусає себе, кігтями дере асфальт. Через це тварина часто вся в крові, і люди думають, що її збила машина...», – розповідає Вероніка Брудка.
Допомога отруєному собаці потрібна негайно, і чим раніше її розпочати, тим краще, бо життя такої тварини вже лічиться хвилинами. Зрозуміло, найкраще б відвезти чотирилапого у клініку, а якщо такої можливості немає, то треба подзвонити спеціалісту, аби пояснити симптоматику та отримати поради з надання першої допомоги тварині. «Звичайно, можна носити з собою весь набір медпрепаратів – починаючи від перекису водню і закінчуючи ін'єкціями В6, В12, однак, як правило, ніхто цього робити не буде. Краще мати при собі мобільний телефон, аби була змога зателефонувати ветлікарю і спитати поради. Та і те не факт, що Ви вчасно допоможете тварині. Є такі «професійні отрути», від яких собаку не врятує вже нічого», – каже ветеринар Дмитро Дацюк. Більш детальними порадами щодо надання першої допомоги отруєному собаці спеціаліст поділився із «Зеленим Закарпаттям» у наступній публікації.
Проблема безпритульних тварин в Ужгороді, та й в Україні загалом, є, і її актуальність з роками лише підсилюється. Проблема, визнано це чи не визнано, створена самими ж людьми, а відповідно, ними ж і має вирішуватися і, беззаперечно, людськими та те способами. За даними міськради, в Ужгороді станом на 2011 рік налічується біля 1000 безпритульних собак, з них, скажімо, 700 самок. Тверезим мисленням розумієш, що це далеко не та кількість, яку неможливо прооперувати навіть за копійчаний внесок кожного з жителів міста, тим паче, що частина цієї справи, немала частина, вже зроблена закордонними фахівцями.
Такими ось є страждання отруєного собаки. Відео відзняте в Ужгороді цієї весни.
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.