«На Закарпатті можна вирощувувати і хурму, й інжир...», – каже ужгородська садівнивниця Ліза Сабо
Зараз у саду ужгородки росте багато відомих більшості екзотів, – кавуни, інжир, хурма, ківі, гінкго. Нині пані Ліза взагалі взялася до освоєння техніки вирощування біля свого вікна цейлонського чаю. «Пробую привити до своєї землі все, що подобається. Не слухаюся ніяких порад, що варто саджати, а що – ні. Бо якщо сама не спробую, то ніколи не знатиму на сто відсотків».
За освітою жінка є економістом, тож садівництво – просто улюблена справа. Хоча, сама садівниця стверджує, що не просто улюблена і не просто хобі. «Якби винайшли машину часу,то повернулася б у минуле і вступила на біологічний чи агротехнічний факультет. І не через те, що науки цієї хочеться, просто є бажання пізнати якомога більше з того, чим живеш».
А садівництво ужгородки і почалося із притаманних, як то сама каже, її характеру спроб «ну що з того вийде» – йшла ринком і побачила, що чоловік продає одне деревце, на якому надпис «КІВІ». «Скажу чесно, продавець довіри не викликав. Та і товар теж – це «ківі» могло виявитися будь-чим. Але я не змогла пройти мимо». Тепер з усмішкою згадує, що три роки поспіль, коли дерево дало свої перші плоди, зустріла того чоловіка і подякувала за плодоносний екзот. Каже, що він сам здивувався...
Щороку дерево-ківі дає близько з сотні плодів. Перші з’явилися на рослині вже на 3 рік її життя. Сміється, що донині, вже от 6 рік, не знає його сорту. В одному впевнена точно — екзот не морозостійкий, тому, зібравши у листопаді його останні плоди, вкриває агроволокном — спеціальною плівкою, яка захищає його від морозів. Особливих рекомендацій по догляду за цим екзотом пані Ліза немає. «Навесні сама роблю його обрізку, технічно схожу на виноградну. Удобряю листяним перегноєм — для мене це найкраще підживлення чи не всіх дерев. Шкідники, на щастя, ківі не полюбляють, тож тут проблем немає. Ну і головне – стежу, аби дерево не перемерзало». Каже, що зважаючи на минулу морозну зиму, цьогоріч плодів на дереві, у порівнянні з минулими осенями, обмаль.
За щасливою іронією долі, своє перше дерево хурми пані Ліза купила у того ж чоловіка, у якого придбала ківі. Каже, що тепер продавцеві вже довіряла. Та і він був ознайомлений із сортом свого товару – продавав «нікітінський» екзот.
«З хурмою на початку трохи доводилося помучитися – то засихала посеред літа, а взимку мерзла. Теж «утепляла» її листяними покривами і агроволокнами, і вже на 5 рік отримала перші результати роботи – з 5 плодиків. Але для мене і те було радістю». Особливих рекомендацій для любителів і цього екзоту жінка немає. Просто намагається прикривати від морозів, натурально підживлювати – ніякої хімії.
Цього року жінка посадила біля цієї хурми «російську» – морозостійкий сорт. «Обіцяють мені книжки, що 30 градусів взимку витримує», – сміється садівниця.
А своїм інжиром пані Ліза просто гордиться. Це було те дерево, в акліматизацію якого, каже, вірила найменше. Однак тепер на шестирічному інжирі плодів з кілька сотень. Звичайно, вони ще маленькі і зелені, однак у кінці листопада тут буде чим насолодитися. « З інжиром дається взнаки не його рідний клімат – ще не достигнувши до кінця, а лише в основі, що кріпиться до гілки, плоди відпадають. Тому намагаюся всі екзоти обрізкою формувати у кущеподібні, а не деревні, рослини. Тоді соки з коренів «розтікаються» по всьому дереву». Садівниця каже, що хурма полюбляє воду, тож намагається не обмежувати її у цьому.
Однак, головною порадою і секретом у догляді за її садом у Лізи Сабо – розмова з ним. « Я говорю з деревами, ніби з людьми. Питаю їх, розповідаю їм. Те, що вони не відповідають мені звичною мовою не означає, що для них мої слова є пустодзвіном. Та вони і доказують це, даручи щедрий урожай».
А попри ці екзоти, на земельній ділянці пані Лізи не менш цікаві і смачні плоди різносортних яблук, винограду, груш...Ех, що там, – осінній рай...
Зелене Закарпаття
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.