Маслина - прадавнє дерево
Колиска людства – Середземномор’я – давно би була величезною безлісою пусткою, якби не маслини. З часів фараонів тріщали під сокирою тисячолітні ліванські кедри, рідшали діброви, перетворюючись на чагарники. І тільки маслина не зазнала втрат. Люди підтримували її, розсаджували, доглядали. І тепер маслини так багато, що без її сріблястих гаїв неможливо собі уявити ландшафт Тунісу чи Сирії.
Мати маслину хотілося всім. Коли Кортес відправлявся в Мексику, він захопив її з собою з Андалузії. Греки їхали до Криму в давні часи – теж прихопили маслину. Там зараз є дуже старі дерева, їм по 450 років. Американці вирішили акліматизувати легендарне деревце у себе в жаркій Флориді, англійці – на Британських островах.
Але з Флоридою не пощастило. Флорида волога. Дерево росло, але плодів не давало. У вологому повітрі пилок намокав, і запилення зривалось. Така ж ситуація в Англії: тепла, начебто, вистачає, а плодів немає. При переселенні маслини не врахували, що вона, хоч і приморське дерево, але їй потрібне сухе повітря і багато сонячних днів.
Щоправда, англійців не особливо засмутила невдача з плодами. Хоч вони й залишились без оливкової олії, зате отримали деревну породу для живоплоту, а живопліт – пристрасть і хобі англійців. Жива огорожа з маслини вийшла чудова.
Чи то англійці самі додумались до маслинових парканів, чи то їм хтось підказав, але, у будь-якому випадку, у них перед очима був чудовий приклад. По всьому Середземномор’ю росте дика маслина олеастер – вічнозелений кущ заввишки в два метри, з дрібними плодами. Це він разом з іншими кострубатими і низькорослими деревцями створює ту непрохідну, неприступну стіну, яку ботаніки називають маквіс. Таку гущу олеастеру вдається утворити завдяки рясним кореневим паросткам.
Поширенню маслин сприяли чотириногі й пернаті. У культурної маслини плід м'ясистий і великий. Жиру в ньому - четверта частина від ваги. Тому оливки привертають увагу не лише вегетаріанців, а й м’ясоїдних хижаків. Дуже люблять їх дикі коти та собаки. Але на більш довгі дистанції маслину розносять птахи – і сороки, і ворони, а найголовніше – голуби. У Лівійській пустелі спробували визначити, як далеко занесуть голуби насіння маслини. Вибрали оазис, який був багатий на оливи. Нагодували голубів оливками. Пустили. За 9 годин голуби занесли насіння на 362 кілометри.
Загалом, маслина – рід процвітаючий. Люди завжди цінували її за олію, найкращу з усіх олій. Проте не лише олією славна маслина. Вона незамінна там, де через сухість ніякі інші дерева не ростуть. Там, де вологи мало, маслина не дуже страждає. Вона тільки ширше розкидає свої корені. Якщо це знати і не садити її занадто близько одна від одної, все буде чудово. На пісках маслині буває досить і тієї води, що конденсується вночі з туману.
Міцно тримається приморське деревце і у віках. Скільки років може прожити – невідомо. Одні кажуть – тисячу, інші – дві. Але важливо не скільки прожити, а як. Будучи вже зовсім старою, коли стовбур настільки роз’їдений грибами, що залишилось одне лахміття, маслина все ще гордо тримається, і листя її так само світиться сталевим, сріблястим сяйвом. Іноді від старості стовбур внизу розділяється на два-три, і здається, що дерево стоїть на ходулях. Через такий стовбур можна навіть пройти. А дерево квітне і приносить плоди. Живучість надзвичайна.
Тільки ріст у культурної маслини невеликий. 12 метрів, ймовірно, межа. А у диких її родичів буває більш значний. У Південній Африці лавролиста маслина – залізне дерево, 25 метрів заввшики. У високогірних лісах Кенії дуже громіздка маслина Хохстеттера з білою гладенькою корою і корінням-підпорками. Є дикі маслини і в Азії, на островах Полінезії. В Гімалаях піднімаються на висоту 1700 метрів. Культурна – тільки до 500.
Всього відомо більше 40 різних видів вічнозелених дерев та кущів роду маслин. Але олію роблять лише з маслини культурної. Її плід – кістянка, найчастіше подовжено-овальної форми. Відразу зауважимо, що зрілі темні плоди зазвичай називають маслинами, а зелені, на певній стадії дозрівання, – оливками; але при цьому і ті, й інші виростають на одному дереві.
В чому ж користь оливкової олії? Справа в тому, що в ній міститься ціла серія компонентів, корисних для багатьох систем та функцій організму. Її біологічна та терапевтична цінність пояснюється унікальними властивостях ненасичених жирних кислот: олеїнової (якої в цій олії в 3,5 рази більше, ніж в будь-якій іншій), лінолевої і ліноленової. Ці кислоти знижують рівень цукру в крові, попереджають серцево-судинні захворювання, сприятливо впливають на органи травлення. Наявність в оливковій олії нешкідливого холестерину високої щільності захищає організм від атеросклерозу та інших захворювань, сприяє зниженню рівня холестерину низької щільності.
Крім цього, оливкова олія містить вітаміни А, С, D та E. Завдяки останньому, як відомо, організм краще засвоює вітаміни, які розчиняються в жирах. До того ж, жирні кислоти, які містяться в цій олії, схожі з жирами, які містяться у материнському молоці. Але найголовніший, «наочний» доказ корисності цієї олії зводиться до того, що прихильники середземноморського раціону харчування, зокрема самі жителі Середземномор’я, менше за інших страждають на серцево-судинні захворювання. Наприклад, у Греції смертність від інсультів та інфарктів одна з найнижчих.
За матеріалами інтернет-видання "Екологія життя"
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.