В Ужгороді варто організувати фестиваль квіткових дерев
У нашому місті багато прекрасних квітучих дерев та кущів. Більшість знає лише сакури та магнолії, однак вони – лише вершина квіткового “айсбергу” в Ужгороді. “Їх у нас кілька десятків. А скільки ще могло б бути. У нас сприятливий для них клімат: родюча земля з природним постійним зволоженням, повне сонце, півтінь, тож тут могло б бути їх ще в десятки разів більше. Однак, на жаль, пріорітети змінюються і часто густо між встановленням чергової камяної брили і деревом у нас обирають перше”, - каже пан Роман.
Які ж квіткових дерев на Закарпатті ми бачимо найчастіше?
Попри вже всім відомі закарпатські сакури, це, безперечно, прекрасна магнолія. У світі нараховується близько 80 видів цього квіткового дерева. Поширені у помірно теплих та тропічних областях Східної та Південно-Східної Азії, на сході Північної Америки, Мексиці, Центральній Америці, Великі Антінські Острови. В Україні, за літературними твердження, є 8 видів магнолії, з яких 6 видів та 1 гібрид – магнолія Суланжа, поширені на Закарпатті.
.jpg)
Магнолія суланжа біля будівлі Закарпатської ОДА
Найпоширенішої на Закарпатті, в Ужгород зокрема, є магнолія-кобус. Її батьківшина – Китай. Досягає висоти близько 9 – 10 метрів. Інші види закарпатських магнолій: магнолія загострена (батьківщина – Північна Америка), магнолія зірчаста (стеллата) – Японія, Китай, магнолія трьохпелюсткова, або зонтична ( Північна Америка), магнолія обовата, або оберненояйцевидна (Японія), магнолія великоквіткова вічнозелена (Північна Америка). Єдиний екземпляр великоквіткової магнолії, за словами ботаніка, був в Ужгородському ботсаді, однак рік тому з невідомих на те причин його видалили. Єдине ужгородське дерево загостреної магнолії теж зараз знаходиться у місцевому ботсаду. Інші представлені у Мукачеві.
Магнолія кобус на приватній ділянці вулиці Грущевського в Ужгороді
Зацвіли в Ужгороді і тюльпанові дерева: Ліріодендрон китайський (завезене з Китаю) та «Ліріодендрон тюльпанний» з Північної Америки. Його висота може сягати 30 метрів, а діаметр – 2 метрів.Дерево має дуже розкішну крону, розмір якої іноді буває до 27 метрів(!!!). За словами науковця, тюльпанове дерево, як і інші квітучі дерева добре прижилося на Закарпатті: йому подобається помірно посушливий клімат з природнім помірним зволоженням. «До речі, залишки тюльпанового дерева ми нещодавно виявили у старомупарку в Чинадієві: на березі Латориці було кілька останків», – розповідає пан Кіш.
Неменш прекрекрасною квітучою прикрасою міста є павловнія пухнаста. Цвіте невеликими, однак щільнорослими голубими квітками. Це єдине дерево з родини «ранникових», бо всі ніші його представники – трави. Походить ця культура з Південно-Східної Азії, Китай. Кількарічну павловнію у повному цвітінні в Ужгороді можна побачити на площі Корятовича.
Часто люди плутають і відносять до сакур дерево, квітки якого теж рожевого кольору і щільного розміщення – так зване «юдине дерево» (лат. cercis siliquastrum). Однак, це дерево має свою характерну особливість, яка і найбільш помітно відрізняє його від сакур: його квіти виростають одразу з кори стовбура та гілок. При пильному розгляді складається враження, ніби дерево вкрите рожевим мохом. Його батьківщина – Середземномор'я. За легендами, саме на цьому дереві повісився зрадник Ісуса Христа — Юда. Звідси і назва дерева. Воно зовсім не великого розміру – 8 – 10 метрів. В Ужгороді кілька «юдиних дерев» ростуть біля стоматологічної клініки на набережній, навпроти собору біля магазину «Україна».
Ще не розквітлі бутони "юдиних дерев" біля площі Набережної
«Більшість квіткових дерев почало завозитися на Закарпаття у кінці 19 століття – 20 столітті. Деревця інтродуковували або одразу з Праги, або через Кошиці, Братиславу завозилися до нас», – розповідає ботанік. Чи не найбільше екзотичних дерев було висаджено у колишньому саду Лаудона у 19 столітті. Науковець виписував багато саджанців з Будапешта, куди дерева доставлялися з Відня. За радянський період багато дерев-екзотів завозилися вже з Криму та Кавказу. Саме «юдові» дерева, за соловами ботаніка, – насадження з радянських часів.
Багато квітучих дерев, кущів вже вирубали у місті: декому застилають вхід до офісу чи магазину, декому, навпаки, – не роблять тіні, бо малі за розмірами, тож на їх місці насаджують дерева більші і з густішим листяним покривом. Так, ще з 4 – 5 років у місті було незліченно форзиції, декоративного мигдалю, японської айви, керії тощо. Сьогодні ці рослини зустрічаються в місті не так вже й часто. Найбільше їх по вулиці Капітульній: біля старих тутешніх будиночків збереглися залишки насаджень минулого. Найбільше тут форзиції, японської айви та керії.
Багатство форзиції, японської айви, декоративного мигдалю та керії по вулиці Капітульній в Ужгороді.
Це лише мала чистина квіткових дерев Ужгорода. Однак, найбільш помітні з них. «У місті можна було б організовувати фестиваль квіткових дерев, а не лише свято сакур. Особливо це було б актуально з того погляду, що більшість про різні види магнолій чи те саме «іудове» дерево і не чули. А варто знати б, поки вони ще є у місті», – зазначає пан Кіш. Та якщо людина не винищуватиме цих рослин, вони і далі прикрашатимуть місто. Для них місцевий клімат більш, ніж сприятливий. «Біля Зеленого ринку бачив, як біля великої павловнії проросла мала. Відбувся так би мовити «самосів». Це лише доказує, наскільки закарпатські умови сприятливі для акліматизації цих рослин», – розповідає пан Роман.
Ольга Борсук, Зелене Закарпаття
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.