Озера «Кірпічки» в Ужгороді може не стати (ФОТО)
Про водойму поміж вулиць Зеньковецької та Минайської знають, напевне, всі ужгородці. Вона відома в місті як «озеро «Кірпічка». Є і ті, які називають озеро просто «глиняним кар’єром» – справді, тут у немалих кількостях добували глину не лише ужгородці. Свідчення цього – глибокі упадини, великі ями – застерігають більшу частину містян від купання у водоймі. Тим паче, тут відсутні рятувальники, які б у разі небезпеки змогли б врятувати потопаючого. Однак, зовсім не це в першу чергу насторожує ужгородців у бажанні скупатися у водоймі, чи навіть по засмагати на його берегах. Озеро у жахливому санітарному стані.
Найперше, що кидається у вічі навіть з усіх берегів водойми – це сміття. Тут воно різносортне і масове – пластикові і скляні пляшки, поліетиленові кульки для сміття і разом з ним, взуття, шкарпетки, подушки, пір’я від них, упаковки від шоколаду, цукерок, пляшки від йогуртів і кефіру... Аби ще не перелічувати, простіше сказати, що тут є всі предмети, потрібні для життєдіяльності людини. Звісно, в чагарниках, що поблизу водойми, живуть люди без домівок, тож більшість «плаваючого» - справа їх рук. Однак, залишки пікніку чи бенкету не рідко викидають поблизу і відпочиваючі біля водойми. Пройшовшись берегами складається враження, що поблизу живуть і такі, яким просто лінь дійти до смітника, тож все, що не потрібне вдома, вони викидають у тутешні чагарники та очерет – одразу у пакеті для сміття. І це найжахливіше. Екологи неодноразово нагадують про шкоду середовищу різних побутових відходів. У природних умовах папір розкладається протягом 2-5 місяців, недопалки від 1 року до 12 років, поліетиленові пакети розкладаються 10- 20 років, пластикова упаковка практично не розкладається. А от пластик - це справжнє лихо для природи, у тому числі водного світу. Світовий океан буквально переповнений пластиковим сміттям, в основному це пляшки і пакети. Близько 95% морських птахів, що мешкають в Північному морі, мають у своїх шлунках пластикове сміття. Так, наприклад, у Бельгії у загиблої птиці в шлунку дослідники виявили 1600 шматочків пластику! За даними ООН пластикові викиди стають причиною загибелі 1 млн. морських птахів на рік. А фауна «Кірпічки» не бідна – принаймні не була такою 10 років тому, стверджує гідробіолог Андрій Каганець. Були у її складі, і надіємося, що є понині, немало червонокнижних представників. Зокрема, Андрій Анатолієвич назвав карпатського тритона ( Lissotriton montandoni). Спеціаліст зауважив, що Ужгород є найнижчою точкою, де зустрічається цей земноводний. Школярі прилеглих до озера закладів бачили і не рідко виловлювали тут болотяних черепах. А з першими холодами на «Кірпічці» перехожі могли милуватися кочуючими лебедями, які жили тут місяці. Сьогодні цих пернатих красенів тут більше не зустрінеш. В Ужгороді вони перезимовують на Ужі чи на водоймах так званого «Компотного району».
Та окрім сміття озеро має багато проблем. Уже не стільки створених людиною, як не вирішених, а то й ускладнених нею. Гідробіолог пояснює, що будь- яка озероподібна мілководна водойма на кшталт озера, про яке мовиться, з часом перетворюється в болото, якщо її не вивчати і не проводити на ній потрібних для збереження у первинному стані робіт. І житимуть тут лише болотні організми. «Це звичайна природня сукцесія – послідовна зміна одного біоценозу іншим на певній ділянці середовища у результаті впливу природних факторів або впливу людини. Спочатку воно перетворюється в луку, згодом – у хащу тощо. Це нормальні процеси у природі». Сьогодні вже можна спостерігати як інтенсивно і в якій кількості озеро «заросло» очеретом та іншими вищими водними рослинами – вони займають приблизно 45% озерної території. Згодом ця ж рослинність опадає і перегниває на дні озера, що, за словами науковця, дуже негативно впливає на стан води і на всі організми, які живуть в ній. «Якими наслідками може обернутися купання у такій водоймі для людини навіть уявити важко», – каже пан Ковальчук.
От саме і в недослідженості цієї території гідробіолог бачить його основну проблему. « Тут потрібен комплекс робіт по стабілізації ситуації, що включає, найперше, оцінку сьогоднішнього його стану загалом. Має бути виїмка вищої водної рослинності з водойми, розчищення її дна, оцінка санітарного стану озера. Досліджувальні станції мають вивчити бентос водойми, рептилій, які її населяють, ту ж вищу водну рослинність…». Звичайно, на це все мають бути кошти, адже проробити таку роботу на волонтерських засадах навряд- чи хтось захоче. Звичайно, це хороший науково- практичний досвід, однак фінансово затратний. Територія позначена на топографічній карті Ужгорода як озеро «Кірпічка», тож має бути на чийомусь «балансі». Якщо колишній кар’єр у державних руках,то за нього відповідає міська влада.
Чому озеро «вмирає», чому гори сміття мають тут місце і сюди не заглядає санітарна інспекція – на такі питання має відповісти відповідальний за озеро. Бо якщо навіть природній об’єкт для когось пусте місце, то, думається, людське життя для всіх важливе. А санітарний стан водойми сьогодні у жахливому стані, і грозить небезпекою не лише для тих сміливців, які купаються у ньому чи їдять звідтіля рибу, але і простим перехожим. « Тут просто «розсадник» комарів – вони відкладають личинки саме у болотянистих місцевостях. Риби, яка б їх поїдала, тут небагато. Комарі ж переносники багатьох інфекційних хвороб. На Закарпаття ж приїжджають люди з різних країн і з різними інфекціями, до прикладу, з тією ж малярією».
Отож, прогноз на водойму «Кірпічки» не позитивний. На жаль, людські діяння і бездіяння зіграли у цьому не останню роль.
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.