ГоловнаЗоозахисна діяльність Поради фахівців «Зоозахисна діяльність» Для чого закарпатським собакам мітки на вухах?

Для чого закарпатським собакам мітки на вухах?

З приходом весни стає гострішою і проблема чотирилапих безхатченків – адже саме у розпалі «весілля», котрі не дають нам спати з відчиненими вікнами і спокійно ходити містом. І якщо котячі сварки за даму серця можна розігнати, то до вуличних собак підійти страшно – зараз вони агресивні та нервові. Як зарадити біді хоча б частково – Зелене Закарпаття запитувало у експертів та перехожих.
Для чого закарпатським собакам мітки на вухах?

Тварини не винні у тому, що йдуть за покликом природи – навіть цілком пригріті та одомашнені на період «шлюбної активності» тікають з дому, щоб приєднатися до зграї приблуд. Оскільки питання з притулками в області, як і у всій країні, навряд чи вирішиться найближчим часом, то зоозахисні організації та окремі городяни борються з проблемою по-різному: одні стерилізують та віддають у добрі руки тварин, інші їх безжалісно вбивають, що, однак, не зменшує кількість безхатченків.

Як тимчасовий (та й поки чи не єдиний) вихід з ситуації – масова стерилізація та кліпсування собак, передача їх на утримання дворів. Адже перед тим, як почепити псу на вухо таку «прикрасу», за ним кілька днів спостерігає команда спеціалістів, стерилізує, вакцинує проти сказу та інших недуг, ставить на облік, і тоді вже випускає на вулицю. Собаки з кліпсами набагато спокійніші, здорові, і – головне – не народжуватимуть по два-три рази в рік, що допоможе значно зменшити їх кількість на вулицях. Такий позитивний досвід можна спостерігати у Тернополі, Рівному, Хмельницьку, Луцьку, Чернівцях та інших містах України. Правда, у більшості випадків кліпсуванням займаються громадські організації, а то й просто поодинокі небайдужі громадяни. А доґхантери труять і вбивають усіх без розбору – і домашніх, і вуличних, і тих, що перебувають на обліку та утриманні.

То ж хто повинен займатися маркуванням та стерилізацією безхатченків? І як організувати цю роботу так, аби вона приносила плоди, а не була сізіфовим трудом?

«Кліпси для собак – це не державна програма, їх повинні чіпляти організації зоозахисні, громадські, котрі будуть нести відповідальність за цих тварин, – стверджує головний лікар ужгородської міської державної ветеринарної клініки Юрій Шполарич. – Звісно, що співпраця з такими організаціями та ветлікарями повинна підтримуватись та частково фінансуватись державою. Адже тварина, аби отримати «прикрасу», мусить пройти дегельмінтизацію, щеплення, стерилізацію, також треба створити необхідні умови, у яких волонтери і ветлікарі можуть визначити за поведінкою тварини, наскільки вона йде на контакт і чи є безпечною для оточення».

«Коли тварина з притулку простерилізована і прощеплена, вона повинна повертатися у двір, якщо є на це згода оточуючих, або ж до нового власника. Притулок – не її дім. Та й утримувати в наших умовах велику кількість безхатченків просто нереально, – розповідає засновник мукачівського благодійного фонду «Лакі» Юрій Кость. – Ми уже закупили апарат і перші сорок кліпс для теперішніх вихованців. Такими кліматорами користується Туреччина та деякі інші країни уже більше 10 років – це і недорого, і дієво, і там люди знають, що така собака пройшла всі необхідні процедури та безпечна для оточуючих. Проводити стерилізацію, огляд та маркування будемо у Мукачівському притулку для бездоглядних тварин. І надіємося, що на Закарпатті практика кліпсування стане хорошим початком до гуманного зменшення кількості безхатченків».

Маріша Пилявська, волонтер зоозахисної організації «Допоможи Другу» твердить, що саме кліпсування повинно бути частиною державної програми по відлову та стерилізації: «Та, на жаль, такої навряд чи дочекаємось, а якщо й так, то лише на папері. Реально кліпсуванням у нас можуть займатися лише зоозахисні організації разом з ветеринарами. Звісно, що робота ця копітка, але якщо вона принесе бажані плоди – ми готові для неї взятися. Я допомагаю тваринам незалежно від того, чи вони вакциновані та безпечні, чи хворі й агресивні, але якщо мітки на вухах змінять ставлення людей до безпритульних собак на краще і заохотять оточуючих допомагати, то це буде дуже хорошим кроком до цивілізації. Єдиний мінус – буває, що навколо кліпс починається запалення і загнивання, та зарадити цьому можна якісним обладнанням і доглядом після накладення міток».

Придбати апарат та самі кліпси не складно: ціна на пістолет коливається в межах 200-400 гривень, а «прикраси» коштують від 2 гривень за штуку. А ось створити умови, у яких можна забезпечити ветеринарам та волонтерами повноцінний огляд, проведення необхідних процедур та догляд за прооперованою собакою, куди складніше. Іноді безкоштовною стерилізацією та кліпсуванням займаються міжнародні організації, та до нашого міста вони навряд чи потраплять.

Ірина Азізян, голова ужгородського товариства захисту безпритульних тварин «Барбос» уже зв’язувалась з міжнародною організацією «Чотири лапи», котра минулого року проводила акції в Україні. «Представник організації повідомив мені, що стерилізація безхатченків Ужгорода не входить у їхні найближчі плани через те, що у місті дуже часто невідомі масово труять собак. А «Чотири лапи» не хочуть виконувати роботу даремно, у чому вони й праві – навіщо витрачати час, сили і кошти з міжнародного фонду, якщо якісь виродки через тиждень-два знову почнуть вбивати стерилізованих, щеплених і абсолютно безпечних псів? Тому маємо те, що маємо – собак через жорстокі вбивства не поменшає, допомоги зі сторони чекати марно, негативний імідж нашого міста стає ще гіршим, а кілька десятків добровольців не в силах протистояти нерозумній сірій масі. І таким чином доґхантери та можновладці міста роблять гірше не лише простим громадянам, а й собі».

Через живодерів, котрі жорстоко вбивають собак, ніхто за кліпсування братися не хоче

Можливо, і не всі закарпатці знають, що означає мітка на вусі собаки, та більшість краян позитивно реагує на таких псів, і готові підгодовувати та допомагати зоозахисних організаціям у догляді за ними. «Я бачила таких собак у Болгарії – і, повірте, їх там було дуже мало! – розповідає закарпатка Тетяна Лендєл. – Якщо люди бачитимуть собак з кліпсами, то будуть відноситись до них більш лояльно і не боятимуться щось підчепити. Я теж не проти допомагати кормом. Але у нас ідіотів вистачає, тому програму стерилізації треба розвивати масово і постійно інформувати, нагадувати, що такі собаки безпечні».

А ви, шановні читачі, як вважаєте?

Вероніка Брудка, Зелене Закарпаття

18.04.2013 14:54:06

Коментарі

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.


Схожі публікації

Ірина Азізян про «Барбос», притулок та щирі почуття між собаками
Ірина Азізян про «Барбос», притулок та щирі почуття між собаками
Любити потрібно вміти. Справжня любов завжди безкорисна. І про це добре відомо волонтерам,, які надають притулок бездомним чотирилапим, дбають про їхнє здоров’я та шукають дах над головою.
В Ужгороді студентам розповіли про безпритульних тварин
В Ужгороді студентам розповіли про безпритульних тварин
6 лютого 2017 р. відбулася зустріч студентів Ужгородського торговельно-економічного коледжу КНТЕУ з волонтером громадської організації "Ужгородське товариство захисту безпритульних тварин "Барбос" Наталією Данильченко. Захід пройшов за сприяння викладачів коледжу Віталія Гангура, Олесі Бабич та Вікторії Павлик.
×
Авторизація