Мукачівський притулок для собак повністю віддали в руки зоозахисників

Коментарі (0)
На головну
Додати в закладки
Версія для друку

Минулого місяця Зелене Закарпаття писало про ситуацію в Мукачівському притулку для безпритульних собак, спорудженому свого часу коштом Віктора Балоги: "повітряне" фінансування закладу, відсутність цивілізованої програми функціонування... Тим часом на сесії депутати затвердили статут притулку, основу якого, за максимального сприяння міського голови Мукачева Золтана Ленд’єла, закладали, по суті, самі зоозахисники. Документ чітко визначив статус комунального підприємства, його форму власності, правові та організаційні засади діяльності закладу та фінансування відповідно до його завдань, котрі теж чітко названі й розписані.

Підписання статуту − це офіційне підтвердження того, що влада міста нарешті усвідомила масштабність проблеми і прагне її вирішити новими цивілізованими методами. Однак, для введення цього плану у дію, окрім його "визнання", у зоозахисників поки немає нічого. "У новоствореного підприємства немає навіть власного стільця. Тож для з'ясування джерел фінансування, його розміру та своїх перших реальних кроків сьогодні, тобто вже на наступний після сесії день, ми зустрілися із заступником мера міста Ернестом Нусером", − розповів нам Юрій Кость. Першим ділом написали заяву на офіційне утвердження притулку. Видати підписаний статут "на руки" їм пообіцяли вже у понеділок. Вже за підписаним документом подружжя чіткіше розплановуватиме роботу притулку і робитиме перші реальні кроки.

Сума на функціонування підприємства залишилася незмінною − 250 тисяч гривень на рік: 200 – на утримання притулку і 50 – на вилов тварин. За якою статтею закону фінансуватиметься притулок, зоозахисникам наразі не відомо, адже, як зазначалося у попередньому матеріалі, Кабмін заборонив видатки такого типу з місцевого бюджету. "Вчора говорилося про те, ніби фінансування проводитиметься з екологічного фонду, однак достовірно джерело коштів знатимемо, лише отримавши підписані статут та кошторис", − зазначає пан Юрій.

Найперше, у планах зоозахисників – реорганізація самого штабу. За словами Єрміли Кость, є бажання залучити до роботи у притулку ще одного працівника. Є потреба у ветеринарному лікарі, котрий би не лише здійснював огляд собак, але й займався їх відловом. У планах і оснащення веткабінету, однак наразі стерилізацію, кліпсування, лікування чотирилапих робитимуть у місцевих ветлікарнях. "Ми тісно співпрацюємо з ветеринарами міста. Систематичну допомогу нам надавали вже 4 лікарі. Сподіваємося, що тепер до цієї справи долучаться і випускники ветучилищ: для них − практика, для нас − суттєва допомога", − розповідає Юрій Кость.

У числі перших завдань для зоозахисників – і облаштування території закладу. Ще при організації притулку було виділено землю для утримання щойно виловлених собак. Однак, досі вона залишалася пустим місцем і притулком не використовувалася. Сьогодні у планах директора закладу – розташувати на цій землі з десяток, так би мовити, "літніх" вольєрів для "прибульців". "Ті, що зараз у притулку, вже переповнені. Місця для нових собак немає. Тож така необхідність є", − каже Єрміла Кость.

Оскільки виділені кошти за законом виключають можливість придбання транспорту, то зоозахисники сподіваються на допомогу збоку чи можливість орендування авто. "Це суттєве питання, але, думаю, що воно вирішиться у процесі нашої діяльності. Зрештою, коли будуть реальними певні дії, з нами виходитиме на контакт більше людей", − зауважує Юрій Кость.

Будь-яка проблема вирішується в корені. Тому зоозахисники у план своєї роботи включили реєстрацію та облік тварин, яких утримують громадяни, підприємства, установи, організації, приватні розплідники міста. Це не легке, однак дуже результативне завдання, адже на меті зоозахисників – регулювати чисельність безпритульних чотирилапих.

Ну що ж, у Мукачівському притулку для собак розпочалися позитивні зміни. Варто зазначити, що влада вперше повністю віддає комунальне підприємство "під крило" не комунальників, схильних до, так би мовити, "механічного" вирішення "собачої" проблеми, а зоозахисників, які вірішуватимуть ті самі завдання, але вже цивілізованими і, як переконують, значно дієвішими методами. Тепер залишається вірити у позитивну реалізацію їхньої програми і активну участь у цьому громади міста.

Успіх тут – дуже важливий: від того, наскільки позитивним виявиться досвід мукачівського притулку, залежатиме і те, яким шляхом піде вирішення цього питання в інших містах краю, які поволі наближаються до створення аналогічних закладів. Насамперед, йдеться про Хуст та Ужгород.

Ольга Борсук, Зелене Закарпаття