Птахи, що приносять щастя. Як хустянин голубів розводить
Птахи, що приносять щастя
Крилаті небесні мандрівники з першого погляду викликають захоплення. Тендітні, милі, ручні голуби воркочуть у клітках господаря. Пан Іван називає підопічних спортсменами, адже часто їздить із ними на різноманітні змагання.
– Запуск птахів відбувається на відстані не менше, ніж 100 км. від місця їхнього проживання. Пернаті повинні якнайскоріше повернутися додому. Буває таке, що із сотні прилетять лише п’ятдесят, буває, що взагалі знаходять «дорогу» лише кілька птахів. Однак є й таке, що вже за добу будуть вдома всі, – ділиться досвідом господар. – Між іншим, відстань розраховується виключно по прямій лінії, адже голуби летять без «зизгзазагів» і лише в одному напрямку. Вдома ж приліт пернатих фіксується. Механізм орієнтування на місцевості птахів досі не вивчено, але летять вони зі швидкістю приблизно 80 км/год., при цьому – перші 100 км швидкість може бути і – 90-100 км/год., однак далі птах втомлюється і може летіти повільніше.
Найбільше доглядати за підопічними Івану Палканинцю допомагає 14-річний син Михайло, а голубів у птахівника – більше сотні. Птахівництво хустський любитель пернатих не розцінює як роботу, для нього це – хобі, яке дарує масу позитивних емоцій.
– Птахи не обтяжують, навпаки, тішать і умиротворяють душу. Кажуть, що на воду, вогонь і голубів можна дивитись безкінечно. Загалом птахівництвом я захоплювався ще з дитинства, але серйозно розводити голубів почав із 2011 року, – каже чоловік. – Впевнений, що пернаті посланці небес приносять у родину щастя. Адже навіть на весіллі існує звичай випускати їх у політ, аби в молодят було вдале, вірне, довге й безхмарне сімейне життя.
Між іншим, пан Іван очолює Хустський клуб голубівників і проводить у місті над Тисою виставки декоративних птахів.
Кожен птах має не тільки ім’я, але й власний характер
Іван Палканицень вважає, що всі голуби різні, як і люди, у кожного пернатого свої звички і навіть капризи.
– Імена птахам я даю за зовнішніми ознаками та за норовом. Скажімо, були в мене два улюблені голуби – запальний Циган із оперенням попелястого кольору та Кусачий, який дуже любив щипати як мене, так і інших птахів, – усміхається господар. – До речі, голуби – дуже розумні птахи, можуть любити власника так само віддано, як собаки. Головне – треба стати птахові приятелем, він повинен довіряти людині. Також слід мати терпіння при дресируванні, не нервувати, бо представники тваринного світу мають тонку інтуїцію і відчувають внутрішні вібрації хазяїна. Буває таке, що хтось купить птаха, а він повернеться до попереднього ґазди.
Живуть пернаті пана Івана у спеціальних просторих вольєрах, хоча має він і маленькі клітки, з якими їздить на виставки та на змагання.
– Утримувати голубів – справа доволі затратна. По-перше, хороший птах коштує чимало, а по-друге, домашніх улюбленців слід не тільки любити, але й годувати. Тому для своїх «спортсменів» я корм як купую, так і роблю самотужки. У їжі має бути багато вітамінів. Тож, крім зернових, мої воркуни споживають багато зеленини, овочів. Важливо дотримуватись балансу, адже птах не повинен сильно погладшати. Якщо він не зможе літати, то буде вже не спортивним, а тільки декоративним. Узимку, як правило, голуби набирають вагу, але до початку змагань їм потрібно схуднути. Також птахам треба купувати різні добавки, робити щеплення, дбати за оперенням, – запевняє голубівник.
Також пан Іван переконаний, що виростити чемпіонів непросто, при чому однаково розумними можуть бути як самці, так і самиці. Важливо, як вважає чоловік – любити свою справу і пернатих, тоді вони неодмінно віддячать ґазді не тільки перемогами, але й щоденним задоволенням від взаємного «спілкування».
Марина Алдон
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.