Гвоздика – квітка-міф, квітка-любов і витонченість, квітка-революція
Чому гворздика – квітка- міф? Бо відомо про неї ще з грецьких міфів. В одному з них розповідається про те, як Артеміда в гніві вирвала очі пастуху, бо той своєю грою на сопілці завадив полюванню богині. На місці очей виросли дві гвоздики.
Чому любов і витонченість? Таку характеристику надають їй релігійні міфи, один з котрих розповідає про те, що виросла ця квітка у день народження Ісуса, а інший - що у гвоздику перетворювались сльози Діви Марії. Символічно цю квітку вважають квіткою шлюбу і материнства. Класична червона гвоздика символізує чуттєву і пристрасну любов, тоді як біла – любов чисту і піднесену.
Чому революція? Під час французької революції 1793 року нею прикрашали свій одяг ті, хто йшли на ешафот. Здається, саме після цього вона стала використуватись і у інших революціях, зокрема у російській революції 1917 року. У СРСР взагалі здобула неабияку популярність, дарувалась, певно, на кожне свято, а в День Перемоги нею вкривались усі відповідні пам’ятники.
У наш час гвоздику дуже активно використовують у декорі. У саду чи на вікні – вона однаково гарно виглядає. Кожен може підібрати розмір, колір і фактуру собі до смаку. В неї сильний і приємний аромат, квітки – красиві і довго цвітуть, а особливого догляду їй не потрібно. Також ми дуже любимо гвоздику як пряність, і про це окремо ще поведемо мову ближче до завершення статті.
Розповсюджена родина Гвоздичних майже по всьому світу, і нараховує більше 300 видів. Серед найпопулярніших гвоздика турецька (борідчата) та гвоздика голландська. Кольори – від білого до бордового (рожева, жовта, бузкова, фіолетова…), з окантовкою по краю, плямками, вічками… Бархатисті і звичайні… Можуть бути високими, які полюбляють замовляти у магазини квітів, а можуть - низенькими, кущистими, що ростуть густим ковриком – такі саджають у саду або у горщиках.
А є й ті, про які і не здогадаєшся, що вони мають щось спільне з гвоздиками.
Наприклад, смілка звичайна – лікарська рослина. Коріння її може використовуватись замість мила, оскільки містить сапонін (сапо з лат. означає «мило») – речовину, яка при зіткненні з водою утворює густу піну. Друга назва квітки – хлопавка. Якщо вдарити нею об долоню, можна почути характерний дзвінкий звук.
Смілка звичайна
Багато видів гвоздики занесені в Червону книгу України: гвоздика скупчена, гвоздика гарна, елізанта Завадського (ростуть у Карпатах), гвоздика бузька та інші…
Але особисто для мене найцікавішим виявився той факт, що гвоздика, яку ми звикли додавати до глінтвейну, випічки та інших напоїв чи страв, зовсім не та рослина, котру ми садимо на городі. Дерево, з якого збирають ароматні плоди, взагалі належить до родини миртових (Caryophyllus aromaticus), висотою сягає до 12 м. Плоди з вічнозеленого дерева збирають раз у році, однак лише після того, як рослина досягне 20-річного віку. Батьківщина цих дерев на індонезійських островах, з яких цю пряність завозили ще у Давній Китай та Індію.
У такої гвоздики дуже багато цілющих властивостей. Найбільш відоме її використання у стоматології. Пряність відома своїми антисептичною, протизапальною та обезболюючою діями. Крім того вона допомагає при судомах м’язів, ревматизмі, входить у склад напою, що допомагає боротися з раком.
Ну і для гарного завершення підбірка фото цих гарних і корисних рослин.
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.