За "зеленою стіною" від палючого сонця
Живою огорожею називають «паркани» з рослин або обрамлення з низькорослої зелені уздовж газонів, доріжок і майданчиків, а також «вертикальні стіни» з рослин.
Такі паркани навіть не конкурують зі штучними. По-перше, зелена огорожа є набагато естетичнішою за дерев’яну чи кам’яну. По-друге, екологічно ефективною: вона є хорошим фільтром від пилу, вихлопних газів та бруду. Захищає від вітру, шуму та палючих сонячних променів. Зелені паркани навіть фінансово вигідніші: прикупивши кілька зелених саджанців чи насіння, яке активно розмножується, Вам не доведеться через 3 – 5 років шукати їм заміну, оскільки вік більшості з використовуваних для огорожі дерев вимірюється сотнями років (туя, глід тощо).
Сьогодні в Україні зелені огорожі, як можна зауважити за спостереженнями, практикуються у більш заможних дворах, але з кожним роком все з більшою частотністю. Українці вчаться відбирати із закордону корисні і гарні речі:)
У ландшафтному дизайні практикують три види живої огорожі за висотою:
– Низькі, або бордюрні (до 1 метра). Такі висадження мають здебільшого декоративну функцію і складаються з декількох чагарників або напівчагарники, які не перевищують за висотою рослини, що оздоблюються. Для таких огорож використовуються такі рослини як: карликова жимолость, карликовий бузок, барбарис, спірея японська, айва японська, магонія падуболистна, перстач чагарниковий, мініатюрна троянда, карликові хвойні, напівчагарник ісопу, трав'янисті багаторічники тощо.
– Середні, або власне огорожі (до 2 метрів). Можуть бути як формованими так і вільно зростаючими. Для формованих огорож ландшафтники радять тіньовитривалі породи з відносно повільним зростанням, які мають гарну гіллястість і густо розташоване на пагонах дрібне листя. Для огорож, які вільно ростуть, підбирають рослини, які відрізняються декоративними особливостями: квітучі, із цікавим забарвленням кори тощо. Для власне огорож використовують: бузок, барбарис звичайний, бирючину, кизильник блискучий, сніжноягідник білий тощо. Практикують висадження і трав‘янистих багаторічників – ромашок пізніх, айстр новоанглійських тощо.
– Високими огорожами вважаються насадження 2-ох і більше метрів. Вони створюються з тіньовитривалих порід, які добре переносять формування і є повільноростучими: граба, лісового горіха, липи дрібнолистової тощо. Можна також використовувати глід колючий, криваво-червоний і сліволістний, грушу Уссурійську, дерен криваво-червоний, клени Гіннала і татарський, бузок амурський, сливу колючу тощо. Часто для цього виду огорожі практикують висадку хвойних рослин, бо вони є довготривалими: ялину сизу, канадську і звичайну, тую західну тощо. Для дуже високих стін використовуються види рослин з пірамідальною, овальною або іншою компактною формою крони.
За способом посадки у ландшафтному дизайні використовують: однорядні огорожі – зі щільно посаджених чагарників. Плануються зазвичай вздовж огорож, доріжок або для розмежування функціональних зон ділянки. Дворядні складаються з однієї або різних видів рослин, висаджених, відповідно, у два ряди. Трьохрядні огорожі використовуються найчастіше біля доріг. Найбільш трудомісткі і дорогі, що вимагають великих просторів. Рослини у них розміщуються ярусами: на передній план висаджують більш низькорослі, а на другий і третій – більш високі (наприклад, дерен, ліщина, липа тощо).
Високими огорожами називають і вертикальне озеленення приміщень – закріплення на їх стінах компактної вертикальної конструкції, у якій розміщені живі рослини, що забезпечуються автоматичним поливом і ростуть з мінімальним втручанням людини. Показав їх світу французький ботанік Патрік Бланк, який наприкінці 90-их років дослідив і створив просту систему висаджування рослин на вертикальній поверхні та назвав її «вертикальні сади».
Вертикальні композиції рослин можна створювати майже у всіх сучасних будівлях. Головними вимогами є помірний клімат та відповідний рівень освітлення. У місцях, де світла замало, створюється штучне електричне освітлення. Для живої стіни підбираються спеціальні невибагливі види рослин, що успішно ростуть з мінімальним доглядом за ними.
У залежності від цілей і смакових уподобань господарів, рослини для вертикального озеленення використовують як однорічні, так і багаторічні. Допустимо і їх різноманітне поєднання. Більш за все у вертикальному озелененні використовують плющ, декоративний виноград і троянди. Асортимент ліан і ампельних рослин вельми широкий, але більшість з них завезені з тропіків, а тому вимагають до себе чималої уваги.
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.