Насіння родоначальниць закарпатської шовковиці викрадали зі Сходу
В Україні ціна шовку натурального виробництва коливається сьогодні у межах 200 гривень, у Китаї трохи менше – приблизно 150 гривень. Тож уявіть, що якщо нині це таки захмарні суми як для тканини, то у 17-18 століттях шовк коштував у п’ять- вісім разів дорожче за тодішніми розцінками. У всі часи натуральні вироби були у шані, а у період, коли ринковий асортимент не був таким багатим як нині, їм, як то кажуть, ціни не було.
От і китайці дуже дорожили своїм «виробничим дітище» – шовком. Понад 3, 5 тисячі років їм вдавалося тримати таємницю виготовлення шовкової тканини у секреті – по-перше, нація таємнича, по- друге, будь-яка спроба вивезти гусениць, метеликів або яйця шовкопряда чи насіння шовковиці за межі країни каралася стратою. Однак, кожен період історії має своїх героїв. Одному купцю з Середньої Азії таки вдалося підкупити сторожів і вивезти насіння шовковиці і яйця шовкопряда у складках головного убору тодішніх купців – чалми, за одними легендами. За іншими переповідями, сміливець вивіз це все у тростині. Шлях купця був довгим, і за цей час з яєчок появилися гусениці , які, не маючи корму, загинули. Однак, з насіння були вирощені дерева, які стали родоначальниками культури шовковиці в Середній Азії. Вже у 552 році метелик з’являється у Візантії – тутешній імператор Юстиніан викупив у заїжджих монахів яйця шовкопряда і наказав серйозно зайнятися їх розведенням. Ще б пак, з одного кокону метелика добувають близько 800 метрів шовкової нитки. Звідтіля шовківництво з'явилося в Малій Азії, Північній Африці, Іспанії, на Сицилії. В XIV столітті з цих земель насіння шовковиці та яєчка шовкопряда почали перевозити і в Європу, однак, як свідчить історія, шовківництво Україна опанувала лише у 17 столітті.
Сьогодні ж в Україні шовк, як і джерела його виробництва, не така вже й рідкість. По всій країні зустрічаються інтодуктовані зі Сходу дерева шовковиці білої ( лат. Mórus álba) – сьогодні єдиної представниці роду Шовковиця (Morus) в Україні. Як розповідає науковий співробітник ботанічного саду УжНУ Людмила Омелянська, з року у рік шовковичні насадження збільшуються завдячуючи багатофункціональності рослини – «Її використовують для озеленення території; для вирощування шовкопряда. У рослини смачні плоди від біло- прозорого до чорного кольорів. До речі, як і плоди нашої чорниці, дуже корисні для людей, які страждають від цукрового діабету».
Біла шовковиця, розповідає спеціаліст, зовсім не вибаглива до умов зростання – прекрасно почуває себе і на сухогрунті, і на загазованих землях – справжнє «дітище» Китаю :) Ужгородці, напевне, не раз споглядали, а дехто, напевне, і насолоджувався плодами шовковиці білої, що біля хімічного факультету в обласному центрі – попри те, що дерево знаходиться одразу біля автомобільної траси, вигляд у нього відмінний, та і плоди смачнючі…
Шовковиця ще і велетенське та довговічне дерево. Пані Людмила каже, що висотою сягає 30- ти метрів, у діаметрі – приблизно 3- ьох. В Україні живе близько 70- 60 років. Однак, в умовах Криму, споріднених до тих, які на Батьківщині, особини цієї культури сягають 5- 6- ти метрів у діаметрі і живуть до 300 років (!).
Період цвітіння культри в Україні – квітень, а плодами можна насолоджуватися з травня по серпень. Оскільки цьогоріч, завдячуючи сприятливим погоднім умовам, закарпатська флора розвивається швидше, то поспішіть хоча б скуштувати «шовкові» плоди.
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.