«Усіх тварин я б забрала до себе»
В оселі ужгородки Тетяни Савариної уже кілька років живе червоновуха черепаха Норбі. До цього у сім'ї були ще дві черепашки.
«Я була вагітна і дуже хотіла черепашку, і ось чоловік сказав, якщо я народжу донечку, то він мені її подарує. У нас народилася Іринка, і чоловік виконав свою обіцянку, а батько подарував для неї малесенький акваріум, оскільки черепашка тоді була маленька – 3,3 см», – згадує Тетяна.
Власниця черепашки каже, що тримати такого улюбленця вдома однозначно не важко. Однак при рішенні завести черепаху треба знати, що живуть ці тваринки дуже довго – 20-30 років.
«На початку вона у нас хворіла, панцир у неї став м’яким, а у наших попередніх черепашок також була така хвороба, і ми вже розуміли, що вона може померти. Тоді я вирішила прокапати на її панцир вітамін D 3, після чого він затвердів і черепашка вижила. Зараз їй уже нічого не загрожує», – з усмішкою каже Тетяна.
Аби створити оптимальні умови для проживання та розвитку черепашки, перш за все, потрібно підготувати великий акваріум. За словами Тетяни, черепаха тоді росте більшою. Якщо ж акваріум маленький, то вона не буде рости.
«У нас цей акваріум на 80 літрів води. Ми частенько виймаємо з нього Норбі, бо їй треба пробігатися, вона досить велика для свого акваріума».
Спить черепаха вночі, а вдень, за бажання, просто відпочиває. А вийшовши на сушу, домашня улюблениця має чим зайнятись. «Коли ми її виймемо з акваріуму, вона все огляне, вивчить і починає ходити. Любить Іринчині іграшки, з кулькою грається. Любить танцювати. Норбі дуже подобається вилазити на полички. З коробочки, яку вибудувала Іринка, панциром скидає ляльок», – розповідає жінка.
Годують свою улюбленицю за її потребою, особливого режиму не тримають. Черепаха полюбляє їсти шпинат, листки капусти, сире м'ясо, зокрема курку, тому що вона більш м’яка. Час від часу їсть і рибу. Господарі додають до її раціону сухий спеціальний корм. Тетяна каже, що Норбі може взагалі декілька днів прожити без їжі.
Черепашка дуже чутлива, може здалеку щось почути, а також відчуває коли приходить хтось чужий – відразу змінюється, стає більш стривожена. «Нам казали, що у неї вуха просто як декор, що насправді вона нічого не чує. Можливо, слуху у неї й немає, однак вона, як мені здається, якимось іншим відчуттям чує, бо і реагує, і повертається. Якщо ми всі на кухні, то вона приходить до нас».
Норбі добре розпізнає і свою господарку: «Мені здається, що мене вона відчуває за запахом, бо коли ми всі з сім'єю, то вона чомусь приходить до мене».
Тетяна каже, що їй подобаються черепашки ще й тому, що з ними можна поніжитися, до того ж і сама Норбі любить, коли їй лоскочуть панцир: «Вона дається гладитись, її можна взяти до рук, рибку ж в руки не візьмеш».
Як розповідає Тетяна, давнім захопленням їхньої родини є акваріумні рибки. «Це було таке захоплення – то ми хочемо рибок, то не хочемо. І так у нас від маленького акваріума, об’єм усе збільшувався, збільшувався, і тепер цей акваріум на 140 літрів. У ньому живуть африканські і американські цихліди, а також білі рибки-альбіноси, які є дуже витривалими, не такі хворобливі, як інші».
Як каже Тетяна, для того, щоб рибки добре себе почували, потрібний і певний догляд. Так, щотижня 30 % води в акваріумі треба змінювати. Годують мешканців спеціальним кормом.
Цікавим домашнім улюбленцем сім'ї свого часу була і… криска Гуффі. «Коли ми ще зустрічалися з моїм майбутнім чоловіком, він зайшов у гості до знайомих у гуртожиток, а там нехороші студенти знущалися над цією крискою, тягали за хвіст, і пошкодили стан її здоров’я. Ну, і він її забрав. Вона у нас жила, була дуже ручна, ходила з ним на пари, зі мною у школу. Залазила у рукав і там тихесенько сиділа. По квартирі у нас бігала, відкликалася на «Гуффі», – говорить Тетяна.
Криска довгий період жила у сім’ї – аж до тих пір, поки не почала робити шкоду: «Вона дуже любила насіння, дідусь залишав його у кишені штанів, і вона прогризала її, а лазячи у шафі, продерла весільний костюм мого брата (сміється – авт.). Тому, нам довелося її віддати».
Окреме місце серед домашніх улюбленців займають папуги, яких у родини було декілька. «У нас був дуже красивий блакитний папуга. Перед нашим весіллям він вилетів через вікно, а на саме весілля тато знайшов його у наших сусідів на поверсі вище. Коли ми прийшли туди за ним, він був такий насторожений, переляканий, а люди почали говорити, що це ми на весілля ворожимо, тож ми вирішили не забирати його, там він і залишився».
Як каже Тетяна, хоч папуга був ручний, проте, був трохи дикий, любив битися. Відтак, згодом у них з’явився білий немов ангел папуга, якого господарі навчили розмовляти. «З часом ми віддали його батькам чоловіка. Коли цей білий папуга помер, батьки дуже за ним плакали, бо він у них довго прожив, став другом. І ми вирішили придбати їм заміну, щоб вони не засмучувалися – жовтого папугу, якого назвали «Лимончик». Цей папуга на руки не йде, досить боязливий, остерігається. Зате він такий акробат, такі сальта на своїй жердиночці виробляє, всіляко перекручується!».
Окрім тварин Тетяна є ще і любителем рослин. Так, у неї вдома росте рідкісна і екзотична рослина – аденіум, або ж троянда пустелі. Близько двох років тому вона замовила її через Інтернет, оскільки ніде в квіткових магазинах Ужгорода не змогла знайти.
«Мені цікаво те, що якщо саджати квітку із насіння, то ніколи той самий колір не повториться, тобто можна самому виявити колір. Ось я взяла, до прикладу, цю – мені сподобалося, що вона така бордова, я її саджу із насіння і вона у мене з’явиться така бордова з якимось червоним, жовтим переливом. Тоді я можу відіслати фотографію квітки на сайт, де її замовляла, і якщо до цих пір подібної квітки не було, то це буде як новий сорт».
Кімнатна рослина не вибаглива і особливого догляду не потребує. Дуже любить сонце і тепло. Поливати її потрібно не багато, оскільки у стовбурі може назбиратись багато рідини, він буде переповнений, і у кращому випадку він трісне, а в гіршому – згниють корені.
«У мене було 12 горщиків з цією квіткою, залишилося 4. З третього року рослина розпочинає цвісти, тож на наступне літо я чекаю цвітіння моїх троянд», – усміхнено каже Тетяна.
Ольга Палош, Зелене Закарпаття
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.