Кочуюча по перетримках собачка знайшла постійний прихисток

Коментарі (0)
На головну
Додати в закладки
Версія для друку

«Ержику ми зустріли на площі Театральній. Була веселенька і виглядала досить- таки доглянуто, тож ми думали, що вона домашня і її просто випускають на прогулянку. Однак вже за тиждень картина кардинально змінилася: ми знайшли її на тому самому місці, однак у понурому стані, із закислими очками. Вона і схудла добряче», – розповідає тимчасова господиня собки, волонтер ГО «Допоможи другу» Маріша Пилявська. Каже, що навіть від пропоновних їй ласощів, на диво зоозахисників, відмовилася.

На вулиці з кожним днем холоднішало, тож залишати собаку у такому стані без постійного догляду було неможливо. Маріша розповідає, що того ж дня підготували для гості окремий вольєр у тимчасовому центрі утримання тварин, що знаходиться у розпорядженні ГО. Спершу відвезли до ветлікаря – там повідомили, що, на щастя, у собаки звичайна простуда. Повноцінне харчування, тепло та піклування дали свої результати – за тиждень Ержіка була вже невпізнавана – веселенька, грайлива, добряче погладшала. Та і в колектив тутешніх чотирилапих, як розповідає Маріша, влилася одразу – не на правах гості, а як господиня поводилася.

Та ось коли зима почала вступати у свої права з Ержікою знову почалися проблеми – у неї коротенька шерсть, тож собака дуже мерзла. Активно шукали їй перетримки на домівках, і, на щастя, знайшли. «Та скоро господарям довелося виїжджати і ми знову вдалися до пошуків постійних, або хоча б тимчасових, господарів для нашої красуні. Аналогічною була ситуація і з наступною перетримкою тварини», – розповідає зоозахисниця, – тож довелося знову забрати Ержіку у вольєр, що на вулиці». Та тут тваринка показала свію відданість і розумну вдачу – « Одного дня ми просто не знайшли її у вольєрі. Вона втекла. Ми не на жарт перелякалися, бо навіть уявлення не мали, де її шукати. А вона була на подвірї своїх попередніх тимчасових господарів. І найцікавіше — як же вона туди дісталася, якщо до будинку ми відвозили її на авто, а звідти несли на руках... Може у тварин свої, невідомі людям, внутрішні навігатори?..». Того ж дня Ержіку взяли на чергову перетримку, як тоді здавалося, перетримку. Бо вже незабаром господарі вирішили залишити собачку собі.

Сьогодні у Ержіки своя велика сім’я – подруга- собака та коти, з якими, за словами господарів, тварина дуже ладить. Можливо, вдача у неї безконфліктна, а, можливо, тварини більше людей вміють цінувати те, що дорого дається...

Зелене Закарпаття