Чергові повідомлення про отруєння тварин – кому вірити і куди звертатись?
Здавалося б, що великі зміни в державі повинні тягнути за собою і зміни місцеві, зміни свідомості кожного з громадян. Що нарешті державний апарат та органи місцевого самоврядування хоч і з помилками, та все ж починають ставати на правильний шлях і працювати для народу, а не за його рахунок на себе. Що нарешті в нашому місті проблема безпритульних тварин почне вирішуватися цивілізованим шляхом, без «палок у колеса» від влади та окремих жителів. Та де там…
Якщо і нові посадовці намагаються розібратися із безладом у паперах і фінансах, залишеним попередниками, та дати «зелене світло» уже неодноразово обіцяному притулку для тварин, то поодинокі громадяни, котрих не влаштовують зграї бездомних псів, уже не таких чисельних після масових отруєнь та проекту по стерилізації, дають собі раду самі. Залякують бабусь, котрі підгодовують вуличних тварин, та зоозахисників, що намагаються гуманно врегулювати їх кількість на вулицях. А найсміливіші і найбезбожніші – труять самотужки, не зважаючи ні на те, що тварини уже привиті, стерилізовані та знаходяться під опікунством волонтерів, ні та те, що все у цьому світі – і добре, і лихе – повертається неодмінно.
Ось повідомлення із соцмереж ГО «Допоможи другу»:
«И так, вчера к нам обратились женщины с ул. Одесской. У них на доме были наклеены бумажки с приблизительно следующим содержанием: "в подвале будет производится санация, кошек оттуда убрать (иначе они будут отравлены). согласно закону Украины, будут штрафоваться жители, подкармливающие бездомных животных". Это вкратце. Подписано якобы Петричко с сан. Эпидем. станции. Мы обратились к очень хорошему юристу.
Во-первых, в законе ничего НЕТ ни о каких штрафах за кормление зверят!
Во-вторых, юрист, повторюсь, очень хорошая женщина, не поленилась и в своё обеденное время поехала разбираться в сан. эпидемку. Там об этом никто ни сном, ни духом.
В-третьих, народ! Кто живёт в тех краях, может вы или знакомые видели кто эти самые бумажки расклеивал. Дайте знать, если так.
Вывод такой - какой-то моральный (а может и не только) урод-животноненавистник запугивает добродушных бабулек. Возможно хотел потравить кошек и прикрыться, якобы это город делает. Лично я считаю, за такое надо наказывать. И город пусть знает таких "героев" в лицо.
Мариша Пилявская»
Звісно, що коли наш кореспондент подався за вказаною адресою і намагався знайти оголошення на під’їздах по вулиці Одеській, то їх уже там не було.
Та повідомлення із соцмереж ГО «БАРБОС»:
«УВАГА!!! Оскільки протягом свят до нас стали надходити повідомлення про отруєних собак з бірками та ще заплановані отруєння - будьте на сторожі!!!
Не пускайте своїх улюбленців гуляти без догляду, я якщо будете мати достовірну інформацію про такі випадки, фото-, відеодокази - не пишіть нам коментарі, котрі ми можемо й не побачити відразу, а НЕГАЙНО звертайтеся у міліцію!!!
Собаку із симптомами отруєння (судоми, рвота, кривава слина) треба ТЕРМІНОВО везти до ветлікаря!!!!»
Що треба робити при виявленні перших ознак отруєння, писало і Зелене Закарпаття. На жаль, довести в судовому порядку те, що тварина отруєна навмисне і чим саме, майже нереально. «Аби провести експертизу, тіло собаки треба доставити не пізніше, ніж через дві години після інциденту, до клініки. При розтині повинен бути присутній патологоанатом, а не просто звичайний ветеринар. Як правило, такі є при державних ветеринарних клініках, а у приватні їх треба запросити звідти або з кафедри відповідного навчального закладу. Він записує клінічні ознаки отруєння. Дуже важко довести, що тварину вбили саме спеціальними препаратами, а не вона отруїлася неякісною їжею чи ще чимось. Потім робить свій висновок вже комісія ветлікарів. Найважче цю всю процедуру оформити документально. Та й навіть якщо оформили, не факт, що в суді на цей папірець звернуть увагу, якщо нема свідків самого отруєння», – розповів ужгородський ветеринарний лікар Василь Дикий.
Тому на сьогодні найдієвіший метод боротьби проти таких доґхантерів – ловити на гарячому, за руку, і вести у міліцію. Ловити тих, хто розповсюджує заклики до жорстокого поводження з тваринами – саме такі оголошення. Збирати фото, відеодокази. Знаходити свідків, разом доводити, що насилля проти тварин, його пропаганда – теж тяжкий злочин. Просто не мовчати.
Якщо ми сидимо, відмовчуючись, по своїх кутках і не реагуємо на злочин, ми теж є його учасниками. Якщо ми чекаємо, що допоможе хтось інший – ми самі собі розводимо болото і самі в ньому ж топимося, а потім нарікаємо на сусіда, на владу, на пресу, на зоозахисників та їх супротивників – на всіх, крім себе. І пишемо в Інтернеті голосні коментарі, що хочемо в цивілізований світ, у краще майбутнє, а самі ніколи нічого не зробили реального, аби туди потрапити.
Для тих, хто все ж вирішить, що досить займати позицію «моя хата з краю» – прочитайте Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження». І дійте.
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.